Читати книгу - "Усі в цьому поїзді — підозрювані, Бенджамін Стівенсон"

Ройс не сказав мені цього прямо, але хвалився, що навчався в тому самому університеті, що й Артур Конан Дойл, — тобто в Единбурзькому. Тож не було надто неймовірним припустити, що стажувався він у тому самому місті.

— Але ви мріяли стати письменником. Ваш рукопис лежав непрочитаний на столах видавців, хоча ви чотири рази надсилали його в «Джеміні». Поки його не взяв Ваєтт. Тож одного разу приходить Ваєтт і пропонує вам угоду на книжку, про яку мріяли б більшість письменників. І він просто хоче маленьку послугу. Поміняйте етикетки на кількох пробірках. Таку угоду ви уклали, правда ж? Ви прикриваєте в цьому Ваєтта, а він публікує вас як наступну гарячу новинку. Це логічно: чому б «Джеміні» змінили свою думку після чотирьох відмов? Посадова інструкція мала бути у вашій біографії. Ваєтт, мабуть, не повірив своєму щастю. І терміни це підтверджують: ваша перша книжка вийшла у дві тисячі четвертому році. Але тепер ваші обсяги продажу падають, Ваєтт втрачає інтерес, і ви вирішили, що відгук від Генрі це виправить. Вас принизили тим, що Генрі натомість підтримав Лізу. Ви самі казали мені, що Мактавіш вам винен.

Із носа Ройса потекли шмарклі. Я не збираюся докладно передавати його слова, але скажу, що «лепет» і «схлипування» опишуть їх відповідно. Між пусканням слизових бульбашок він визнав, що все, до чого я дійшов у своїх висновках, було правдою. Гетч зацікавлено нахилився вперед.

Гаррієт заговорила:

— Тож є троє людей у таємній змові, і двоє з них мертві? І все таки Алан не вбивця?

— Його розлогі звинувачення, безумовно, лише відвертають увагу, — висловився Вольфганг. — Влаштував тут танці з бубном, звинувачуючи когось, хто, як він знає, уже мертвий. Це могло б відвернути увагу від нього.

— Дякую вам обом. Але Ройс цього не робив. Головним чином тому, що він боягуз. Він стає на бік інших і ховається за них. Він не з тих хлопців, які носять ніж. Але знищити шанс жертви на справедливість лише заради угоди на книжку — це мені здається доволі боягузливим. — Я глянув на Гетча. — Ви можете надіти на нього наручники зараз, якщо хочете.

Гетч простягнув Ройсу наручники:

— Я не маю юрисдикції щодо міжнародного злочину, який ви, може, і не скоювали. Але якщо співпрацюватимете зараз, можливо, це допоможе вам пізніше.

Ройс кивнув. Його рука безвольно звисала, коли Гетч пристебнув її до підлокітника стільця. Ройс сидів на ньому так, наче з його тіла повиймали всі кістки. Він здавався смиренним перед тим, що, очевидно, чекало на нього. Я сказав би, що це було падінням із вершини, але вершина для Ройса була надто недосяжною, щоб він міг належним чином із неї впасти. Наступним, що він напише, буде перепрошення у твіттері, формат якого призначений саме для найщиріших перепрошень.

— Попри хибний висновок Ройс насправді виклав деякі розумні мотиви для інших із вас, — продовжував я. — Але, Лізо, саме тому він відмовився вважати вас підозрюваною під час свого викриття. — Я згадав, як вона намагалася спровокувати його: «Скажіть їм, чому я підозрювана, Алане». — Він виключав цілком варту розслідування версію, тому що знав, що як розбере ваш мотив, можуть розкрити і його залученість.

Мейджорс зі сльозами на очах перетнула кімнату й обняла Лізу. Гетч прокашлявся.

— Зазвичай це займає стільки часу?

Усі письменники кримінального жанру в приміщенні одночасно сказали:

— Так.

— Я повинен публічно проаналізувати мотиви й алібі кожного, — сказав я. — Це, по суті, вимога жанру. — Я стишив голос до змовницького шепоту: — І тут моя літературна агентка. З огляду на все, що вона зробила — за лаштунками, так би мовити, — щоб пожвавити цю книгу, гадаю, вона захоче належного її завершення. Захоче, щоб я справді витягнув із цього максимум.

Симона совалася на своєму місці. Мені це надто сподобалося, щоб одразу про це згадати, тож я звернувся до С. Ф. Мейджорс:

— В одному Ройс мав рацію — це ваш мотив. Того ж вечора в Единбурзі ви розповіли Мактавішу про свою ідею роману. За рік вийшла його нова книжка «Злетіти з рейок» із таким самим сюжетом. І це ятрило вам душу. Тому що то була не просто ваша ідея — то була ваша історія. Хіба ні?

Мейджорс кусала губу. Вона кинула погляд на когось іншого. За мить я розповім, на кого саме.

— Ви ходили в регіональну початкову школу, чи не так? Це у вашій біографії. Колись ви перечитували єдині три книги зі своєї шкільної бібліотеки — це говорить мені про те, що ваша школа була дуже маленька. Ви знаєте Аліс-Спрінгс — ви порадили найкращу пекарню, щоб придбати шматочок ванілі. Ви тут виросли.

Мейджорс кивнула.

— Той шкільний автобус, збитий «Ганом», припускаю, належав вашій школі. Не думаю, що ви вижили в аварії, — нікому не вдалося б. Гадаю, ви пропустили цю поїздку.

— Я хворіла, — відповіла Мейджорс. — У будь-який інший день мої батьки дали б мені серветки й жарознижувальне і відправили б мене до школи, але я ніколи не любила фізкультуру щосереди, тому вдавала надто хвору. Я могла б піти. — Її голос тремтів, і я відчув хвилю співчуття: те саме «чому саме я», з яким я сам так довго боровся. — Дівчинка… в моїй історії, якщо ви до цього хилите… її звали Анна. Вона була моєю найкращою подругою. Якщо бажаєте знати.

Я знав, що для неї це було те саме, що штовхати язиком гнилий зуб, тож я звернув увагу на Дугласа:

— Поговорімо про те, як ви двоє познайомилися. Ваш партнер, Ной, був учителем у школі й загинув того дня в аварії. Ви сказали мені, що водій автобуса, Трой Ферт, поводився неадекватно з ученицею. З Анною, як ми щойно дізналися. Ной переконав Анну про все розповісти. Щоб цього не сталося, Трой припаркувався на коліях і замкнув усі двері.

— Він убив п’ятьох людей, — сказав Дуглас. — Чотирьох дітей.

— Аварія потрапляє в місцеві новини. Це трагедія, але не більше. Зазвичай така історія відійшла б у минуле, але не тут. Тому що версію історії переказують, і вона живе далі в третій книзі одного з найпопулярніших кримінальних романістів світу. Але «Злетіти з рейок» — не просто переказ нещасного випадку на залізниці. Це реальна історія — про те, як хтось маскує вбивство під залізничну аварію, — історія, яку знали лише кілька людей. Найкраща подруга жертви, — я кивнув на Мейджорс, — і партнер її