Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

—  І?

— Вона маг розуму. На мене у дитинстві ментальна магія набагато гірше діяла. Досі пам'ятаю, як батько займався сексом із найкращою подругою мами. Потім він стер мені пам'ять, щоб я не видав. Я тоді вдав, що подіяло стирання, а потім мамі все розповів. Після гучного скандалу мене відправили до табору для майбутніх магів, а коли повернувся, батьки вже розлучилися.

—  І не шкода було руйнувати сім'ю?

— Тоді так, а тепер я розумію, що батько в мене той ще й виродок. Стирати пам'ять рідному синові, зраджувати вагітній дружині з її найкращою подругою, а після розлучення жодного разу не відвідати нас. Це треба бути справжнім виродком. То що робитимемо з дівчиськом?

—  Зараз зможеш стерти їй пам'ять?

—  Так. Запас ментальної енергії у мене повний і разом із деякими магічними прийомами я зможу почистити її пам'ять. Але ж ти розумієш, що я зітру лише сьогоднішній день, а попереднього разу вже не вийде стерти, якщо не хочу зробити з неї ідіотку або знищити схильність до ментальної магії. У такому віці взагалі лазити до дітей до тями не можна. Але в мене великий досвід, тому й говорю, що впораюся.

—  Хай так. Сподіваюся, після сьогоднішнього дня її покарають та відправлять додому. До речі, спробуй ще взяти у неї основи мови, а то ваш варіант нітіріанської, як би м'якше сказати, не дуже підходить до сучасних реалій.

— А ось це, на мою думку, зможу зробити без особливих проблем. Жаль, що в мозку цього тіла не збереглася пам'ять. Чим би він не хворів, фізично розум знищений.

Надівши маску з відповідним складом повітряної суміші, ми попрямували у бік пляжу, на якому розстелено сонячну панель. Звичайним ножем її пошкодити практично неможливо, а тому я не хвилювався. Вона укріплена магічно, щоб витримувати вельми суворі умови мертвого світу. Але навіть знаючи про це, трохи неприємно бачити, як дівчинка старанно намагається розрізати сонячну панель.

— Марло, дій, — наказав я ментальному магу, і дівчинка заснула на очах.

— Ого, минулого разу я не помітив, але в неї свідомо купа сигналізаторів. У мене погані новини для нас: швидше за все, про те, що я намагався їй стерти пам'ять, дізнається той нітірі, який їх ставив їй, одразу після перевірки. І це хтось серйозний ментальний маг. Сили в сигналізатори вкладено чимало, але робота виконана якось поспішно і не чітко.

— Чи зможеш відновити?

—  Можна спробувати. Зважаючи на все, сигналізатори їй ставив родич, причому жінка. Якщо використовувати її власну ментальну енергію, забарвлення сигналізаторів можна підробити під початкове. Але це справа не однієї години. І це малятко — ментальний маг, що ще більше ускладнює роботу. Вона, до речі, на межі ініціації, і я можу своїми діями спровокувати її.

—  Що це змінить?

— Зовні у неї проріжуться ілери, а ось в енергетичному плані джерело почне разів у десять більше виробляти мани і вдвічі більше ментальної енергії. Плюс біль усієї енергосистеми на кілька годин — ініціація ніколи не була безболісною справою. Мені розпочинати роботу?

— А вона суто теоретично могла сама ініціюватися?

—  Цілком. Зараз шанс на ініціацію ще не дуже великий. Але за кілька тижнів будь-який стрес — і ініціація.

—  Тоді роби. Якщо і відбудеться ініціація, то на неї все можна буде списати, як і її пропажу, - сказав я і сів поряд із дівчинкою.

Вона одягнена в зелені шорти та сорочку. Це одразу говорило про дух бунтарства, адже цей колір серед нітірі вважається отруйним. Але дівчинка явно любила свій яскраво-зелений одяг — он як обережно зробила нашивки у вигляді метеликів у місцях невеликих дірочок. На ногах у неї сандалі такого ж зеленого кольору. Ось тільки вони несли сліди перефарбовування. Судячи з місць подряпин, де просвічувався чорний колір, вона сама їх перефарбувала.

Вже за п'ять хвилин Марло настільки пішов у роботу, що навіть вибухни щось поруч із ним, він би цього не помітив. Я в роботі менталістів нічого не розумів, тому залишив їх на пляжі, а сам вирушив слідами дівчинки, знищуючи їх поштовхами телекінезу. Якщо приловчитися, то поштовх зачіпатиме лише верхній шар піску, розкидаючи його убік. Сам я йшов у зоні вологого піску, і мої сліди змивало хвилями, що набігали. На щастя, пляжем дівчинка йшла не багато. За кілометр від сонячної панелі її сліди йшли в ліс. А там, на листяній подушці, сліди зовсім не видно.

Зачистивши сліди, я вже лісом повернувся до Марло. Він усе ще сидів у одній позі поруч із дівчинкою. А вона, здавалося, мирно спала. Вона навіть долоні собі під щіку поклала.

Чим себе зайняти, я не знав, тому просто залишився сидіти і засмагати. Хоча засмага мені не загрожувала. Навіть не знаю, чи здатна моя нова чорна шкіра засмагнути.

— Досить спати, — розбудив мене втомленим голосом Марло.

—  Закінчив? — спитав я, озирнувшись: сонце вже зникло за горизонтом, і дівчинку явно чекає страшний скандал після повернення.

—  Так, але наскільки мої обманки задовольнять її матір, не знаю.

—  Матір?

— Її мати маг розуму, дитячий психолог. Судячи з встановлення сигналізаторів, вона вмілий і сильний маг розуму, але використовує якийсь примітивний спосіб на розум. Я про таке лише в лекціях з історії менталістики бачив. Як і говорив, минуле її відвідування видалити без шкоди не вдасться. Воно вже перейшло з тимчасового фізичного сховища у мозку на енергетичний рівень у ментальній сфері та відклалося у довготривалу пам'ять. Видалити не проблема, але її віці це призведе до божевілля. Таке з дитиною не робитиму, але інтерес до того спогаду я зменшив. — У цей момент дівчинка ривком прокинулася, витріщила очі і закричала на весь голос, схопившись руками за опуклості у місцях майбутніх ілерів. - Твою ж! — лаявся Марло, приклавши руки до голови дівчинки. - Думав, вдалося уникнути ініціації! Давай неси артефакти малого лікування! Потрібно полегшити біль!

—  Зараз! — промовив я й побіг до планетохода.

Крик болю дівчинки дуже неприємно чути. Моє серце відразу переповнилося жалістю до неї, а ще хвилину тому мені було відверто все одно на її долю. Або прокинулося моє майже мертве сумління, або дівчинка якось на мене почала впливати.