Читати книгу - "Блискавична для ельфа, Марита Полл"

Ліч похитнувся, але встиг схопити одного з чоловіків за шию і відкинути кудись убік. 

Ульвен знову вдарив і Ліч теж. Бузкова та зелена магії врізалися одна в одну. Інші чоловіки жбурляли феєрболи. 

— В бік! – крикнув Араторн і вийшов уперед. 

Його очі застилала темрява. Моторошне видовище. Він кинув у чудовиська згустком пітьми, накидаючи на шию того, щось що схоже на ласо. 

— Тавіку, пали! 

Чоловік, якого Араторн назвав Тавіком, випустив з рук струмень вогню, спрямовуючи його в Ліча. Монстр заверещав. Ульвен ударив потужним заклинанням, і Ліча немов у кокон огорнуло. У коконі він горів, але не здавався. 

— Вирветься! - крикнув Ульвен, але Араторн ніби випустив із себе всю темряву. 

Чорна магія огорнула кокон, приховуючи Ліча від наших очей. А потім пролунав вибух. Темрява заклубилася, пожираючи монстра та вогонь. 

Араторн затиснув кулак і покрутив його за годинниковою стрілкою. Темрява осіла і потяглася до чоловіка. Коли вона схлинула від Ліча, відкриваючи те, що залишилося від чудовиська, я здригнулася. 

На підлозі лежав зітлілий скелет. Ульвен підійшов до нього і штовхнув ногою. Скелет обсипався попелом. 

Коли пітьма повернулася до Араторна, він упав навколішки. Я вскрикнула і кинулася до нього. 

— Ти ціла? – спитав він хрипким голосом. 

— Зі мною все в порядку. Ти як? 

— Трохи відпочину і буду в нормі. 

Ульвен підійшов і допоміг своєму другові і командиру підвестися на ноги. 

— Захар мертвий. Ця тварюка зламала йому шию. 

Араторн глянув на чоловіка, якого відкинув Ліч, і тіло якого зараз піднімали інші чоловіки. 

— Це чудовисько піднялося з четвертого рівня. Я чула крики дівчат. - поглянула я на Араторна. 

— Є постраждалі. Ми не встигли спуститися до них, коли Ліч уже піднімався сюди. Я вирішив спершу розібратися з ним. – пояснив темний. 

Так як Араторн витратив багато сил борючись з Лічем, він не зміг відкрити портал, і ми всі разом піднялися нагору на ліфті. 

Вже пізніше, сидячи з рештою дівчат у залі для зборів, нам повідомили, що з монстром зіткнулися дві групи. Одна, яка була перед нами, і моя група, коли спустилися на четвертий рівень. 

Загинуло троє дівчат і двоє чоловіків. Дехто постраждав. Ашалі була однією з них, і зараз була у цілителів. Виявилося, що лич висмоктував магію зі своїх жертв, стаючи сильнішими. 

Мурашки побігли по спині від думки, що він міг і мене висмоктати. Тоді не відомо, чи впорався б з ним Араторн та його загін. Адже я не звичайна магічка. Сила бога, що тече в моїй крові, зробила б монстра непереможним і невідомо скільки жертв було б.

АРАТОРН 

Араторн, разом із ще п'ятьма чоловіками, провів дівчат до палацу, після того як вони покинули бестіарій. На його руці повисла Десна, дочка радника, яка й уві сні та наяву бачила себе дружиною темного. 

Дівчина вважала, що їхній шлюб, питання вирішене, а цей відбір, лише данина традиціям. Десна говорила без упину. Араторну навіть здалося, що дівчина вже все продумала за них двох. 

Він лише посміхався, не вслухаючись у слова Десни. Думками він був зараз з тією, кого обрало його серце, з тією, яка зараз має спускатися в ліфті, на третій рівень бестіарію. 

— Прошу пробачити мені, луро Десна. Важливі справи вимагають моєї присутності. - вклонився він дівчині. 

— Але як же? Адже ви ще не запросили мене на побачення! - зробила спробу дівчина нав'язатися темному. 

— Ще раз приношу вибачення, але мені зараз не до побачень. - чоловік розвернувся і швидким кроком попрямував назад до бестіарію. 

Ще не дійшовши до будівлі, Араторн відчув сплеск темної магії. Магії смерті. 

Джерелом був четвертий рівень бестіарію. 

"Татія!" - перше що подумав темний. Навіть зірвався на біг, але вчасно зупинився та активував магічний кристал, на який надиктував: 

— Перший загін, повна бойова готовність. Бестіарій. Четвертий рівень. Магія смерті. 

Тільки після того, як кристал погас, передаючи його повідомлення першому загону на чолі з Ульвеном, Араторн кинувся до бестіарію. 

Портал не відкривав, оскільки на нього йдуть сили. А чуття підказувало, що сили йому знадобляться. 

Біля бестіарію вже з'являлися маги з першого загону. Вони використовували портальне каміння для швидкого переміщення. Як шкода, що сьогодні Араторн не взяв такий із собою. Хоча… У бестіарій у такий спосіб не потрапити. Тільки він міг відкрити портал на нижній рівень. І він уже почав налаштовуватися, коли відчув тремтіння землі та новий сплеск мертвої енергії. 

Те, що мало магію смерті, перемістилося на рівень вище. Араторн це відчув. Він точно знав, що це не жива істота і не некромант, адже він також володів силою некромантії. Ще мить і темний відкрив портал зітканий із темряви. 

Він перший ступив у нього, а вийшов уже на третьому рівні. 

Ліч! Ця мерзота стояла біля загону з Лекроттою і обнюхувала Татію. Його Татію! 

Дівчина, здавалося, не дихала. Розумно. Якщо враховувати, що очі Ліча світилися червоним. Ознака сильної магії та сліпоти. Він міг покладатися тільки на нюх, а запах, що походив від Лекротти, приховував запах дівчини. 

Помах руки і нежить відлетіла вбік від дівчини. А потім був короткий бій і Ліч був знищений. Темне заклинання, яким Араторн накрив нежить, висмоктало з нього багато сил. 

Чоловік опустився навколішки і Татія відразу з'явилася поруч. В очах дівчини було хвилювання та страх. Але страх не від пережитого. Вона злякалася за нього. Це надало йому сил і він підвівся. 

Ульвен провів дівчину від бестіарію до зали, де чекала решта учасниць відбору. 

Араторн наказав допомогти постраждалим, і перемістити загиблих до слідчого відділу. 

Ліч не просто з'явився на четвертому рівні Бестіарія. Сам він туди не міг потрапити, вночі його не було. Отже, його хтось перемістив. 

Але хто? Ліч не просто нежить. За життя такі як цей, були сильними магами, і перед смертю накладали на себе заклинання, щоб повернутися. Але після смерті вони втрачали людяність. Все, що вони відчувають, це нестримну жагу сили.