Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Цей придурок мене врятував? Невже він був здатний на добрий вчинок? 

Хоча, він тільки що відігнав від мене того настирливого блондина... Я губилася і плуталася в думках і ніяк не хотіла приймати той факт, що Брей допоміг мені в той день. Якщо це було так, то добре, що він мене не впізнав. Якщо він дійсно був моїм спасителем, то мені стало дуже соромно за свою поведінку. 

Але я соромилася того дня, хоча мені тепер в принципі не хотілося, щоб він сприймав мене як невдячне дівчисько, враховуючи наші з ним перепалки. 

В день аварії я не запам'ятала людини, яка мене врятувала й у мене так і не було можливості йому віддячити, хоча, не раз лежачи в ліжку я прокручувала різні варіанти нашої зустрічі. Тільки мій герой був благородним, а цей придурок... якимось дивним. І дивився він на мене незвично. 

- Почекай трохи, - Крісті схопила мене за руку і вирвала з цих дивних думок. 

- Я зараз прийду, - протяжно сказав хлопець і повільно розвернувся для того, щоб піти. 

- Не треба, - мені стало некомфортно від того, що відбувається і захотілося піти. Напевно, мені варто було відкрито подякувати Брею за свій порятунок, але я не могла знайти в собі для цього сили, та і в мені боролися два суперечливих почуття. 

- Якщо не хочеш брати мою сорочку, то візьми гроші, - і він простяг руку в задню кишеню за гаманцем, натягуючи на грудях сорочку так, що вона обтягувала кожен міліметр його накачаного тіла. Я проти волі задивилася і це залишилося непоміченим. 

- Знову ти сунеш мені гроші, - вийшло якось роздратовано, але це була лише захисна реакція організму на суперечливі почуття, - я й сама непогано заробляю. 

Заробляти я стала непогано тільки зараз, але навіть якби у мене не було грошей, то не взяла б гроші від такого пихатого індика, який всі питання вирішував, відкриваючи чекову книжку. 

- До речі, як тобі на новому місці? Ми ж так і не зустрілися, щоб поговорити! - Защебетала Крісті, яка знову вклинилася в наш діалог. І з чого тільки вона вирішила, що я збиралася з нею зустрічатися й щось обговорювати? Дівчина виявилася кращою, ніж я думала про неї спочатку, але ми безумовно не були навіть приятельками. 

- Ти знайшла нову роботу? - Перепитав Брей і пильно подивився мені в очі. Щось в цьому питанні різонуло слух, але я не відразу зрозуміла що. 

- Так, вона тепер працює в Клубі разом зі мною, - посміхнулася дівчина, але весь її гарний настрій кудись зник, як тільки вона повернула голову в бік брата, - може підемо сьогодні ввечері сходимо кудись і відсвяткуємо твоє працевлаштування?  - З кожним словом вона звучала все більш і більш невпевнено, - заодно у Брея буде можливість спокутувати свою провину за зіпсований светр.

 На цих словах настрій Крісті зник зовсім, та і її братик виглядав несподівано непроникним, але за цією стіною з удаваної байдужості хлюпала злість.

 - Відмінна ідея, - крізь зуби промовив хлопець, а губи його сестри здригнулися в невпевненій усмішці.

 - Будь ласка, будь ласка, будь ласка, - дівчисько знову повернулася в мою сторону і стала просити, - пішли з нами.

 І не знаю чому, дивлячись на цю незрозумілу мені парочку, я погодилася.

 Зустрітися домовилися біля однієї кафешки в центрі міста о сьомій вечора. А вечір обіцяв бути ... несподіваним!