Читати книгу - "Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя"

Коли він востаннє був у Клівленді, ми говорили перед презентацією його книжки і після неї. Він сказав, що не любить подорожувати і вже не може дочекатися, коли повернеться до своєї дружини та дітей.

Я й досі не можу повірити, що він загинув в автокатастрофі, коли одного лютневого дня 2012 року їхав додому з автограф-сесії. Йому було 53 роки.

Джефф часто допомагав мені, коли я відчувала, що потрапила в глухий кут. Ми говорили по телефону або обмінювались електронними листами, і він ніколи не був надто заклопотаним, щоб не відповісти на мій дзвінок або ж не підштовхнути мене в дивовижний світ «автордрому», у якому сам жив скромно і смиренно. Він навіть написав чудовий відгук на мою першу книжку «Бог ніколи не моргає», який для мене є найдорожчим.

Він і зараз мене надихає — щодня. Я тримаю його візитку поряд зі своїм комп’ютером — «Джеффрі Заслоу, старший спеціальний кореспондент, The Wall Street Journal». А поряд із нею — цитата Ренді Пауша: «Натхнення — найкращий інструмент, щоб творити добро».

Після однієї автограф-сесії Джефф сказав мені, що втомився від нескінченних поїздок і просто хоче обійняти своїх дітей і поцілувати дружину. На написання останньої книжки його надихнула любов до трьох донечок: «Магічна кімната: історія про те, якого кохання ми бажаємо своїм донькам».

Магічна кімната.

Я уявляю, що зараз він перебуває саме в такій — бере інтерв’ю в усіх, хто поряд, захоплено слухаючи кожну історію…

Подяки

Неможливо подякувати всім, хто допоміг мені написати цю книжку, особливо враховуючи те, що вона присвячена роботі. Численні керівники й колеги сформували мене як особистість. Я не можу назвати всіх, однак я вдячна їм за ті відбитки, які вони залишили в моєму житті.

Коли йдеться про роботу, моїм першим і найкращим учителем був мій батько, Том Бретт. Він працював тяжче, аніж це потрібно робити будь-якій людині. Він привчив усіх одинадцятьох дітей до робочої етики, міцнішої за сталь. Моя мама, Мері Бретт, працювала більше, ніж інші матері, змінюючи підгузки, готуючи їжу, рік за роком перучи гори білизни. Я у великому боргу вдячності перед ними — і його неможливо виплатити.

Також я хочу подякувати…

Моїм братам і сестрам, невісткам і зятям, а також їхнім дітям — за те, що вони люблять мене більше, ніж я заслуговую.

Усім учителям і викладачам — у початковій школі Непорочного Зачаття, середній школі Браун Джуніор, середній школі Равенни, Кентському державному університеті та університеті Джона Керролла — за те, що допомогли мені відкрити свій розум і наповнити його дивами.

Усім людям, які брали мене на роботу — велику й незначну — і давали можливість познайомитися з чудовими колегами, завдяки яким я отримала багато життєвих уроків.

Моїм читачам, які читали мої газетні колонки, приходили на зустрічі, купували мої книжки, надсилали електронні листи й дозволяли розповідати їхні історії. Дякую, що ділитеся своїм досвідом, силою і надією.

Моїм польським видавцям — Томашеві, Марії та Павлу Бжозовським з «Insignis Media» — і всім польським читачам, завдяки яким моя книжка стала бестселером у цій країні. Dziękuję! Особлива подяка — Домініці Пичінській, завдяки якій моя подорож Польщею стала для мене радістю і благословенням.

Письменникам, чия любов і підтримка додавали мені сили протягом десятиліть, а серед них Шеріл Гарріс, Тріті Умріґар, Білл О’Коннор, Дік Фіґлер, Тед Ґап, Сьюзан Ейджер та Стюарт Ворнер.

Моїм чудовим наставникам, які надто рано пішли з життя, — Ґері Блонстону та Джеффрі Заслоу.

Священикові Джойсу Меєру, чий твіт надихнув мене на заголовок цієї книги.

Газетам «Plain Dealer» та «Beacon Journal» за те, що давали мені свободу виконувати свою роботу якнайкраще і дозволили поділитися нею в цій книжці.

Моєму агентові Лінді Льовенталь із «David Black Literary Agency» — за її велику мудрість, гостру чіткість і благородну чесність, які для мене є компасом.

Моїй команді з «Grand Central Publishing»: видавцеві Джеймі Раабу, який повірив у мене з таким захватом та ентузіазмом; редакторці Карен Мерґоло, чиї доброта й енергія перетворюють видавничий процес на задоволення; Метью Балласту і Ніколь Бонд — за те, що розповсюджують мою книгу в усьому світі. І всім іншим — тим, хто залишив слід у цій книжці.

Друзям, які мене завжди підтримують, — Бет Велч, Кей Пітерсон, Вікі Пруссак, Шеріл Гарріс, Кеті О’Тул, Сьюеллен Сандерс і Шерон Саллівен.

Радості мого життя — моїм онукам Ешеру, Ейнслі та Рівер, які повсякчас нагадують мені, що треба жити активно, насолоджуючись кожною миттю життя, — і бути в ній присутньою.

Моїм дітям — Ґабріель, Джеймсу, Бену і Джо — за те, що живуть цікавим і радісним життям, яке розкриває мій розум і серце назустріч новим дивам.

Моєму чоловікові Брюсу, який повірив у мене ще тоді, коли я сама в себе не вірила, за те, що обожнює мене й тішиться з усього, що подарувало нам життя.

І, як завжди, я нескінченно вдячна Джерелу всього, що маю, — Богу моєї радості.

Про авторку

Регіна Бретт — автор бестселерів за версією «New York Times» «Бог ніколи не моргає: 50 уроків, які змінять твоє життя» і «Будь дивом: 50 уроків, щоб зробити неможливе можливим». Її книжки перекладені багатьма мовами й представлені у 26 країнах світу.

Її славетні «50 уроків» облетіли увесь світ, однак, незважаючи на інтернет-плітки, Регіні не 90 років.

Вона веде колонки у клівлендських газетах «Plain Dealer» і «Cleveland Jewish News» та співпрацює з сайтом «Jewish News Service». Двічі була фіналісткою Пулітцерівської премії.

Мешкає у Клівленді, штат Огайо, з чоловіком Брюсом.

Регіна запрошує читачів на свій сайт www.reginabrett.com, на сторінку у Facebook — ReginaBrettFans, а також у Twitter — @reginabrett.

Примітки

1

Лу Ґрант — персонаж однойменного американського драматичного телесеріалу, головний редактор одного з таблоїдів Лос-Анджелеса. (Тут і далі прим. перекл.)

2

Свобода (англ.).

3

Гравець, який відбиває м’яч у бейсболі.

4

Успішний удар, що може принести очко.

5

Think like client (англ.).

6

Двадцятиметрова статуя Ісуса Христа в містечку Монро, штат Огайо. Підняті руки Ісуса нагадують жест арбітра в американському футболі, тому місцеві жителі придумали їй таку назву.