Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

Вечірнє небо було по-літньому світлим та ясним. За відчуттями останні два тижні температура вдень підіймалася до двадцяти п'яти градусів. Все, що нашила Марго, було складено у наметі. Чоловіки ходили в тому, в чому потрапили у цей світ. А під час роботи взагалі роздягалися до трусів, намагаючись зберегти свій одяг. Ось і зараз всі дружно роздяглися і взялися за обробку м'яса.

На той час у кожного чоловіка в таборі був саморобний ніж. Використовували й тверду бляху з-під консервів, і стійки автомобіля. Машину взагалі повністю розібрали та перетягнули до табору.

У принципі, обробка туш нічим не відрізнялася від першого досвіду. Володіння чоловіками холодною зброєю у минулому, догодилося й тут.

Спершу швидко відсікли голови, випустили тельбухи й зняли шкури. На цей раз на шкіри я дивилася без минулого страху. Мої досліди щодо вироблення шкіри печерного лева дали свої результати. Грубі помилки було враховано. Вироблення шкіри вівцебика пішло набагато краще. Вона у мене вийшла цілком непогана. Зараз шкура висихала у таборі й все ще залишалася м'якою.

Поки чоловіки вправлялися біля туш, я розвела вогонь та готувала на всіх стейки. Денис приніс найм'ясистіший відруб з передньої частини туші з п'ятого по дванадцяте ребро.

— Хоч це й не яловичина, та м'ясо схоже. Дивись, чим не рібай?

— Не знаю, — флегматично глянула на шматок м'яса. На зрізі він складався з одного великого м'яза і кількох менших, між ними був пронизаний жировими прошарками, через що м'ясо на зрізі нагадувало мармур.

— Ти що, не пробувала найзнаменитіший стейк? — здивувався чоловік.

— Я не вибаглива у їжі. Що Ліза готувала, те і їла.

— Експлуатувала дитячу працю? — засміявся чоловік.

— Ага, типу того, — не заперечила. — Раніше шашлик їла тільки зі свинини чи курки. І відбивні також.

— А я люблю яловичий стейк із кров'ю. Його не треба довго на вогні тримати. Ось, дивись: розташуй ніж поперек волокон і ріж шматочки завтовшки від 2,5 до 4 см. Так м'ясо збереже форму, ідеально просмажиться і вийде м'якше в кілька разів. Спецій ми не маємо, але це не страшно, вистачить солі. І смажити його потрібно швидко до хрусткої скоринки зовні. Усередині він залишиться соковитим.

— Я чула, що не рекомендують солити стейки перед приготуванням.

— Скільки кухарів, стільки й думок. Нам нічого не заважає провести експеримент! Але, повір, я їв у різних місцях, і мені подобається, коли стейк має хрумку підсолену скоринку.

— Тоді покладуся на твій смак, — погодилася з гурманом і ляпнула перший шматок на розпечену сковороду, привезену до тимчасового табору.

Стейк справді виявився дуже соковитим, з вираженим м'ясним смаком та шикарним ароматом.

З готуванням я впоралася швидко. Після вечері ми разом із Єгором, Микитою, Олексієм та Матвієм повернулися на одному плоті до табору. З собою ми забрали половину туші самця, делікатесні частини від двох трофеїв та шкіри. Вночі було тепло, і печінка могла швидко протухнути. Її відразу поставили тушитися в меншому казані, як тільки ми прибули до табору та поділилися новинами.

У таборі з чоловіків залишалися лише Соболєв-старший та капітан. Інші брали участь у полюванні.

Іллюшка одразу прилип до мене з питаннями та дуже журився, що не побачив мамонтеня.

Вже зараз, коли цей день залишився позаду, я з полегшенням подумала, як добре, що не постраждав мамонт.

Ось дивно, начебто і вівцебик, і мамонт — це тварини. Але моє ставлення до них зовсім різне. Це ніби мені запропонували з'їсти дельфіна або акулу. Акулу з'їла б, а дельфіна — блюзнірство.

Вечеряти з усіма я не стала. Пішла спати в намет, але крізь сон чула веселий сміх біля багаття. Хтось із чоловіків травив мисливські байки. Нащось прибігав Іллюшка, шарудів папірцями, а я, втомившись за останні дні, спала. Адже завтра рано вставати й запрягатися в роботу.