Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

- побачила у вікно

- ох.. значить чекала.

- Ну звичайно..

- Ну добре..

І далі ми пішли у вітальню в тиші.

 *******

Агнес. За дві години раніше. Ми з Сашком моїм чоловіком були на кухні:

- Як думаєш, у неї знову щось трапилося?

- ага, мужик, нарешті, з’явився

- Саш я серйозно!

- я теж!

- Ти що думаєш, це той про кого вона говорила?

- впевнений

- Знову щось бачив?

- Так.

- що саме?

- те, що прийде сюди вона не одна.

- може з тим Стасом?

- Агнес дорога, я цього Стаса особисто бачив, і вже повір, у видінні я б його впізнав, а тут був інший чоловік

- от капець... і що робити?

- Чекати сестру і все дізнатися...

- Ти ж будеш поряд?

- Ні...

- Чому.?

- так буде краще ... і простіше вам поговорити, без свідків, тому не хочу  заважати, .

- Але Саш..

- мила  все буде добре, я повернуся відразу після їхнього від’їзду, або якщо будуть проблеми, одразу дзвони. Добре?

- Гаразд

- Чудово, тоді я збиратися, і піду, вона скоро буде, передавай їй привіт від мене

- добре..

- Бережи себе і нашу доньку, і не надумай нервувати, зрозуміла? Щоб жодного  нервування!

- ага

І він мене поцілував у губи, і залишив на кухні одну, я встала, взялася за прибирання, потім пішла у вітальню, і вирішила дивитися коли вони приїдуть з вікна.

****

СОФІЯ.

Коли ми прийшли у вітальню, там сіли на диван, я з Ромою, Агнесс сіла на другий навпроти і, дивлячись на мене, сказала:

- ну, ти, здається, хотіла мені пояснити щось.

- Так хотіла.

- І?

- Ти в квартирі одна?

- так, а що?

- Де ж твій чоловік?

- він знав, що ви пройдете і сказав, буде краще, щоб йому піти.. щоб нам  не заважати.

- ох Агнес

- і так я хочу знати все

- гаразд, тоді почну спочатку знайомся, це Роман Дідіков, той про якого я говорила.

- І Рома це моя сестра Агнес

- радий особисто познайомитись

- ага.

- Агнес причина, по якій я вчора просила мене прикрити це…

- Що?

- вчора ми з Ромою одружилися…

- Що????

- Ти чула що.

- але... але... чому мені не сказали?

І тут втрутився Рома:

- вона заздалегідь не знала що буде так, я готував це тишком-нишком, так сказати сюрприз, тому що знав що вона вперта, і якщо планувати все по неї вона втече

- Хм ... так вона така.

- Якщо ти знаєш про нашу історію, то ти зрозумієш мене… і чому я так вчинив

- Так я знаю все.

- Тоді ти мене розумієш

- а як проблема зі Стасом та рештою?

- вони всі дізнаюся все на балу в суботу.

- це той, що щорічний у домі батьків Стаса?

- Так Агнес ... - сказала я

- Ти на це згодна? Сама?

- Так.

- Що ж Соф, якщо ти з ним щаслива, то більшого мені не треба... ти ж щаслива?

- Так.

- добре, тоді тепер до тебе Дідіков, образиш мою сестру, і ти труп, і мені начхати, що ти великий інквізитор зрозумів?

- так, зрозумів і хочу сказати, що цього не буде, я надто люблю цю відьму, щоб її ображати, а навпаки хочу лише любити і оберігати, як найдорожчу для мене  річ у всесвіті.

- добре, тільки шкода я не зможу побачити їхні обличчя, коли вони дізнаються, що ви зробили - сміючись, сказала Агнесс.

- взагалі можеш ...

- Як?

- я надішлю тобі і Твоєму чоловікові запрошення

- а ти можеш

- так Агнесс

- дякую Софія

І я підійшла до неї, і ми обнялися, потім я сказала:

- я думаю мені час у будинок Стаса

- урррр.. я особисто проти

- Рома.

- гаразд, я потерплю

- Агнес нам, правда вже час.

- так звичайно

- побачимося у суботу

- Так Соф.

- Ти сиди ми самі знайдемо вихід. Двері просто зачинимо

- добре

І ми мовчки пішли. У машині на шляху до будинку Стаса він  спочатку мовча, а потім сказав:

- ти навіть не уявляєш, як мене дратує думка про те, що ти маєш туди повернутися! До того ідіота!

- мене теж, але так потрібно Рома, ти не гірше за мене це розумієш, якщо вже вирішили зробити все правильно, значить потрібно слідувати придуманому  плану.

- ай, гаразд.

- одне тішить, що це всього до завтра

- так..

- і ще, крихітко, збери всі свої речі заздалегідь, щоб після балу більше туди не повертатися

- добре

І він стиснув мою руку, і притис її до своїх губ, ніжно поцілував, і тихо майже пошепки сказав:

- І прошу, будь з ним обережна.

- буду.

– обіцяєш?

- Так.

- дуже добре..

Далі настала тиша і він поїхав далі.

І тут він зупинився за два будинки від потрібного, і, дивлячись на мене, сказав:

- Буде щось не так, відразу біжи і дзвони мені, зрозуміла?

- Так!

- точно зрозуміла?