Читати книгу - "Полонянка спустошених земель, Анна Ліє Кейн"

Виплюнувши останні слова, Асгейр розвернувся і рушив назад до сходів. Інгрід закусила губу. Глянула на Фолкора, і все ж наважилася. Вона зробила крок за маршалом і вигукнула:

- Сандра жива!

В Асгейра наче блискавка влучила. Він застиг на місці. Боявся зробити навіть вдих, не вірячи власним вухам. Здавалося, що йому почулося. Що Інгрід сказала щось інше, а його виснажений мозок спотворив слова, перетворюючи їх на те, що він хотів чути.

Але Інгрід додала вже більш впевнено:

- Вона у Чогрі. Хан Мансур забрав її у якості полонянки.

Асгейр стрімко обернувся. Його погляд впʼявся у лист, який Інгрід тримала в руці. Він миттєво кинувся до неї і вихопив папір. Розгорнув та вчитався у текст. 

Інгрід відсмикнула руку, подивилася на маршала, розуміючи, що зараз він ні на що не зверне уваги, повернулася до Фолкора і знизала плечима:

- Мені вдалося перехопити гінця, який мчав із цим повідомленням до короля.

Фолкор ошелешено підійшов та зазирнув другові через плече. У посланні дійсно йшла мова про те, що Резеда-Сандра знаходиться у палаці хана Мансура.

Асгейр відірвав погляд від листа, тричі перечитавши текст. Його сповнило полегшення від усвідомлення, що його дружина дійсно жива. Але водночас постала проблема. Необхідно було визволити Сандру якомога швидше. Та хоча обʼєднана армія зазнавала втрат і відступала, війна могла б продовжуватися ще довго. Занадто довго. Асгейр розумів, що Сандра знаходиться в полоні вже декілька місяців. А він добре знав як можуть поводитися з полоненим ворогом. І ніколи не побажав би такого коханій жінці.

Його погляд кидався зі сторони в сторону. Думки стрімко змінювали одна одну. Інгрід і Фолкор завмерли, очікуючи рішення третього принца. І нарешті він обернувся до друга:

- Накажи підняти сірі прапори. Хай думають, що сьогодні я помер.