Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

Черговий гоблін не забарився.

Від попередніх трьох візитерів він відрізнявся дуже суттєво. По-перше, — був помітно вищим на зріст і ширшим у плечах. По-друге, — озброєний уже не древковою зброєю, а чимось середнім між мечем і великим ножем. По-третє, — замість лахміття на ньому була справжня кольчуга. Не бозна-яка, з добре помітними слідами іржі, з дірками, але все-таки це вже був обладунок. Тикати в який моєю, абияк затесаною палицею, марно і безглуздо.

Значить, палицю кидаємо, озброюємося кийком.

«Легка палиця. Дворучна зброя. Ушкодження «6-9». Умови використання: показник сили "3". Можливий ефект приголомшення. Шанс – 0,05%. Час дії оглушення – 2 секунди»

Так, потужно... Нічого не скажеш. Особливо з огляду на те, що переді мною не простий вухань, а «Печерний воїн-гоблін». Другого рівня та аж з 60 ХП. Добре, хоч рівень невеликий.

Гоблін атакував, як і попередні, не роздумуючи та не готуючись. Хрюкнув щось незрозуміле і попер на мене, як танк.

Візуально моя дубина суттєво довша за його зброю і цю перевагу треба використати.

Не даючи гобліну наблизитися на дистанцію удару, я взявся бити його по плечах і руках. Злегка, бо вкластися всією силою не можна, не встигну потім відстрибнути. Але й так також непогано. Пропустивши п'ять моїх «поплескувань», гоблін трохи зажурився, а смужка його життя помітно пожовкла.

Не знаю, що в нього там у черепі водиться, але що тактику треба міняти, гоблін все ж таки зрозумів. Видав войовничий крик, схожий на скрегіт каміння, і стрибнув уперед.

Завдяки щасливому випадку, я в цей же момент завдавав удару. Тож у сумі вийшло непогано. Отримавши кийком по голові, вухатий відступив. А «життя» його стало помаранчевим.

Щоправда, і до мене він теж дотягнувся. Лівий бік озвався гострим болем, а сорочка, довкола дірки, забарвилася кров'ю.

Так не піде. Якщо мені його ще бити й бити, то мене гоблін за два-три таких випади зробить.

Схоже, ця ж думка спала на думку і противнику. Він знову щось скрипуче завищав, підняв меч над собою і швидко атакував. Я був готовий і вклав у удар всю силу. На жаль, навіть цього не вистачило.

Спершу я отримав мечем у плече, від чого рука одразу безвольно повисла, а потім ми зіткнулися. І впали... Обидва. Причому він зверху.

Ні меч, ні палицю в такому положенні не можна використовувати. Зате, на відміну від мене, у гобліна були ще й ікла. Не дуже великі, але якщо вчепитися в горло.

І найприкріше, що мій останній удар майже поставив крапку в протистоянні, життя супротивника блимало в червоному секторі. ХП два-три залишалося. Але одна рука поранена, а друга притиснута до тіла. Хоч буцкайся…

Гм… А чому ні? І я почав вичікувати, коли гоблін нахилиться ближче, щоб використати свою останню зброю.

Не довелося. За спиною гобліна з'явилася Сашка і тицьнула його ножем у шию. Вистачило. Смужка життя посіріла, а клаповухий воїн смикнувся і затих.

«Вітаємо! Ви здобули перемогу. Оскільки останній удар був завданий вашим супутником, вам зараховується лише 50% отриманого досвіду. Нагорода — 30 пунктів досвіду. 5 мідних монет. Предмет екіпіровки «Стара іржава кольчуга». Захист корпусу +5. Ваш супутник отримує черговий рівень. Нагорода — 2 пункти характеристик. Увага! Оскільки персонаж «Горобчик» уперше підвищив свій рівень, він отримує додаткову нагороду — 1 пункт розвитку умінь та навиків».

А ось за це окреме спасибі. У тому числі й за кольчугу. Не аж така вже броня, а все ж не з голим пузом на амбразуру.

— Ти як? — Схилилася наді мною Сашка.

— Лікуй… Тепер не зашкодить.

— Зараз… — дівчисько тицьнув у мене пальцем і двічі прошепотів кодове слово.

Так, магія це прикольно. Рани одразу затяглися. До речі, незрозуміло. Спостерігачі говорили, що я матиму імунітет проти магічного впливу? Чи мали на увазі лише ворожу магію? Чи Сашка, практично як частина мене самого, не рахується. Типу, я самозцілився?

Питання… питання…

А меч, поки я валявся, між іншим, зник. Як і тіла переможених ворогів. Система і тут прибирає за собою.

Вкладаю кольчугу в потрібний слот інвентарю та відчуваю на плечах приємний тягар. Що не кажи, а звик уже носити на собі хоч якийсь бронник.

До речі, назріває питання: мені й надалі зустрічати гостей «не відходячи від каси» чи настав час самому подивитися, що там за поворотом?

Гаразд. Не горить. Спершу Сашку в люди виведемо. Прокачаємо, себто.

На два пункти сильно не розгуляєшся, але хоч би живучість підвищимо. У сенсі, по одиниці в статуру і спритність. А з навичками почекаємо. Є в мене інша ідея… А на тому рівні, що ми зараз, мені цього лікування вистачить.

Олександра Малиновська «Горобчик».

Рівень «1»

Клас не обраний

Досвід - 54/100

Характеристики:

Статура — 2