Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Валідана
Коли ми повернулися до будинку Фелли та Еділана разом із Ертою, всі, хто там знаходилися, неймовірно здивувалися. Мало того, що ніхто не припускав, що Ерта може тут перебувати, адже її ніхто раніше не бачив, так ще й всі здивувалися її мирному візиту. Світлі маги звикли бачити в нас зло. Вони звикли вважати Ерту Етірель втіленням зла, адже темна магія почалася саме з її досліджень. Ніхто ніколи не намагався зрозуміти її душу, мотиви її вчинків. І тепер вона стояла перед нами, готова поділитися своєю історією.
— Сідайте, Ерто, — кивнула я старенькій убік крісла. — Може, хочете води чи чаю?
— Від чаю не відмовлюся.
Ерта опустилася в крісло і, дочекавшись, поки Фелла приготує і принесе чай, зробила кілька ковтків і почала розповідь.
— Я з дитинства була допитливою. Батько мій завжди казав, що рано чи пізно жага досліджень приведе мене до біди. Його слова певною мірою стали пророчими, але, на щастя, мого падіння батько не застав. Він помер за 5 років до всіх цих подій, а матінка моя — за 6. Власне, смерті мене і змусили поринути у дослідження. А ще жага помсти, — Ерта важко зітхнула, знову зробила кілька ковтків із чашки з чаєм і обвела нас сумним поглядом. — Ніхто ж ніколи не чув про мого чоловіка, так?
— Ні, — відповіла я за всіх. Справді, жодної інформації про чоловіка Ерти Етірель в історичних книгах та записах не існувало. А якщо не чоловік, то хоча б коханий у неї мав бути! Адже дочка звідкись узялася.
— І світлі, і темні назавжди стерли його з історії. Тільки от прізвище стерти не змогли, адже я теж його носила. Мого чоловіка звали Еліван Етірель, він був двоюрідним братом тодішнього Імператора Міллекіна II, сином його рідної тітки, а бабуся Елівана по батькові належала до роду Сетірамів.
Я здивовано поглянула на Ерту. Інші теж виглядали приголомшеними.
— Виходить, ми всі: Етірелі, Сетірами, імператорський рід — колись були в спорідненості? — озвучила я запитання, яке крутилося у всіх на язиці.
— Так. І королівський рід Мідарії теж. Адже там досі Рахти правлять?
— Звичайно.
— А чому вас так здивував цей момент? — Ерта дивилася на нас із усмішкою на обличчі. — Ви що не вчили історію, молоді люди? На початку часів у нашому світі правили три брати Етірелі: старший Аворан був королем Велланії, середній Мідарін був королем Вічного острова, який він пізніше перейменував на свою честь в Мідарію, а молодший Соан був королем Сутінкових островів. Пізніше Аворан вирішив об'єднати весь світ в одну Велланійську Імперію і брати його погодилися. Аворан же при цьому відмовився від свого прізвища і став зватись просто Авораном Велланійським, як і всі наступні імператори та члени його сімей, крім жінок, які брали шлюб і не успадковували трон. Соан теж захотів відрізнятися від братів і змінив своє прізвище на Сетірам: залишив частину колишнього, але додав до неї три перші літери імен братів та свого. Тільки один Мідарін залишився вірним прізвищу. Щоправда, недовго. Спадкоємицею Мідарії стала його молодша дочка, яка, вийшовши заміж за якогось Рахта, взяла його прізвище. Син Мідаріна відмовився від трону, незважаючи на старшинство, його цікавили лише науки, але він зумів зберегти прізвище Етірель до сьогодення. Я ж до шлюбу була Сетірам. З далекої побічної гілки, яка вже тоді не мала близької спорідненості з королівською частиною Сетірамів. З бабусею чоловіка я теж у спорідненості не була, звичайно ж.
Отакий урок історії. Я окинула всіх наших поглядом: схоже, для них розповідь Ерти звучала так само дивовижно, як і для мене.
— Значить, моє родове прізвище Етірель? — Фелла виглядала не лише здивованою, а й розгубленою.
— Так, люба, — кивнула Ерта, тепло усміхнувшись Феллі. — Хоч ми всі ведемо свій рід від різних братів, але в них були спільні батьки, а значить, ми всі з одного роду беремо початок. Втім, так завжди було за всіх часів. Один рід згодом розходиться на тисячі гілок, які вже не пов'язані спорідненістю одна з одною.
— А в наш час історія про трьох братів давно вважається легендою, — зауважила я. — І прізвища їх ніколи не вказувалися, лише імена.
— Напевно, в якийсь період часу один із Імператорів вирішив приховати факт своєї приналежності до Етірелів і знищив офіційні записи. Але це було вже після мене.
— А що сталося з вашим чоловіком, Ерто? — нагадала я старенькій початок розмови, бо вона трохи віддалилася від теми.
— Елівана злило, що він походив безпосередньо від Мідарина Етіреля, мав при цьому спорідненість із тодішнім Імператором, але не мав взагалі жодної влади. Він вважав, що Рахти несправедливо успадкували трон Мідарії. Міллекін II обіцяв йому виділити частину велланійської землі на південному сході у володіння, але далі розмов справа не зайшла. Еліван втомився слухати його обіцянки і підняв повстання, під час якого від його рук загинув молодший син Міллекіна. Імператор йому не пробачив смерті дитини, нехай навіть хлопець сам поліз в атаку і чоловікові просто не залишалося вибору. Вбий або будь убитим. Він хотів жити. Тільки жити йому після цього не дали. Міллекін II стратив Елівана на площі Делавії, відрубавши власноруч йому голову, на очах у мене та моєї 12-річної дочки… — по щоках Ерти скотилися сльози. Промокнувши їх хусткою, вона допила свій чай і лише тоді продовжила. — Я поклялася собі, що помщуся за чоловіка. Я поклялася, що відвоюю обіцяні землі.
Ерта виглядала такою сумною, що хотілося обійняти її, втішити, але я не була впевнена, що їй потрібна наша підтримка. Вона не одне століття справляється зі своїм болем. Напевно, вже звикла так жити. Я завжди вважала своє кохання трагічним, але тепер розуміла, що йому далеко до трагедії Ерти. Втім, як і до трагедії Еділана та Фелли, яку я створила своїми руками.
— Я поринула в дослідження, — Ерта продовжила свою розповідь, — щоб насамперед знайти можливість якщо не повернути чоловіка, то хоча б зв'язатися з ним після смерті. Ніколи раніше спілкування з мертвими не було доступним. Але я була наполеглива у своєму прагненні досягти неможливого. Мені так не вистачало мого Елівана. Я досліджувала незвідані грані магії, створювала те, що раніше було неможливим і одного разу знайшла невідому силу, яка обіцяла мені великі можливості. Я була у відчаї, я сумувала за чоловіком, а вони пообіцяли мені все і навіть більше. Я повірила їм і дозволила чужорідній магії увійти в мене, навіть не думаючи, що вона з себе представляла. Я пізно зрозуміла, що являє собою магія тих істот, я вже зв'язала себе контрактом, коли правда постала перед моїми очима. Тільки мене обдурили. Все, що я змогла отримати — повідомлення від чоловіка, що він чекатиме мого прибуття в Колиску для подальшого переродження разом, а після Повелителі почали диктувати свої умови за послугу, яку вони мені надали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій», після закриття браузера.