Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Останній страх, Алекс Фінлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Останній страх, Алекс Фінлі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Останній страх" автора Алекс Фінлі. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 92
Перейти на сторінку:
хто.

— Чому?

Дівчина стенула плечима.

— Ти знала, що вона була вагітна?

— Ні, не була.

— Але ж слідчі зробили тести і…

— Якщо тільки то вона.

Вона промовила це, мотнувши головою, ніби з викликом.

— Я не розумію.

— За тиждень до того, що сталося, вона сказала мені, що більше не в змозі терпіти. І вирішила покласти всьому край.

— Що саме «не в змозі терпіти»?

Дівчина глянула в камеру так презирливо, ніби дивувалася такому безглуздому запитанню:

— Вона не казала прямо. Але було очевидно. Її батько…

— То ти кажеш… Тоді кого знайшли біля струмка? І чому поліція…

— Я не знаю. Але Шарлот говорила, що в неї є друзі — дуже важливі люди! — які допоможуть їй.

— І хто ці друзі?

Джуді Адлер нахилилася над ноутбуком і вимкнула відео.

— Ми поговорили з деким із друзів Шарлот. У Шарлот було чимало таємниць у житті. Старші хлопці, наркотики. Вона розповідала одному з друзів, що її ображали і вона боялася.

Келлер скептично поглянула на Джуді:

— Але ж провели розслідування, зробили аналізи. Її тіло впізнали й ідентифікували.

Іра Адлер клацнув пальцями і вказав на Келлер:

— Саме так. І вгадайте, хто вийшов на нас, аби повідомити, що в нього є дещо таке, що зруйнує увесь судовий процес. Дещо про аналізи крові.

Келлер заперечно похитала головою.

— Рон Семпсон.

— Той самий коп, який допитував Дені Пайна?

— Ми домовилися про зустріч, але потім…

— Він наклав на себе руки, — сказала Келлер.

Іра іронічно схилив набік голову, і з його погляду Келлер здогадалася, що Семпсон, можливо, не накладав на себе руки.

Якось усього виявилося забагато. Забагато таємниць. Забагато прогалин. І Келлер почала думати, що Адлери попивали сильні енергетики.

— Батько Шарлот перебрався до Північної Дакоти, — додав Іра. — Ми попросили його надати нам доступ до її речей, дозволити ексгумацію тіла для проведення тесту ДНК, але він відмовився з нами розмовляти.

Оце так новина! Тип, якого вони звинувачували у нарузі над малолітніми, не хотів співпрацювати. Келлер знову поглянула на екран ноутбука. В одному з вікон вона побачила знайоме обличчя: Ной Браун.

Джуді Адлер прослідкувала за поглядом Келлер і сказала:

— Ми знову провели з ним інтерв’ю. Сподівалися, що апогеєм нашого фільму стане помилування, але побачимо.

Келлер вказала рукою на ноутбук:

— Можна?

Джуді кивнула, і Келлер клікнула по вікну з вродливим обличчям Брауна.

Інтерв’ю розпочиналося з голосу Джуді, що лунав за кадром:

— Ви вважаєте, що у зв’язку з тим, що вся увага публіки зосередилася на Дені Пайні, про Шарлот якось зовсім забули?

— Зовсім ні. Я точно не забув про неї. Але ми ніколи не доб’ємося для неї справедливості, поки за ґратами сидить невинна людина. Ми не доб’ємося справедливості, поки не дізнаємося правду…

Джуді зупинила відео:

— Ну, ви зрозуміли. Приблизно те саме, що й минулого разу: Розтрощувач, НГ і таке інше. Побачимо, чи викладе він грошенят там, де від його голосу залежить помилування.

— То ви гадаєте, що він не помилує Дені тепер, коли став губернатором?

— Тимчасовим губернатором, — сказала Джуді. — Він отримав цю посаду тільки тому, що колишній губернатор виявився негідником з пристрастю до молоденьких дівчаток. Я підо­зрюю, що Браун і пальцем об палець не вдарить, поки його не оберуть на цю посаду офіційно. Ви чули про скандал?

— Так, поверхово.

— Колишній губернатор — справжній негідник. А його прихвостень… як там його звуть, Іро?

— Фленеґен. Ніл Фленеґен, — відповів її чоловік.

— Точно. Отой Фленеґен — ніби з кіно про гангстерів вискочив. Хтозна, можливо, ми зробимо про нього наш наступний фільм. Чи не так, Іро?

Її чоловік стенув плечима.

— Хай там як, але в Небрасці справжній бедлам відтоді, як у губернатора немає влади, щоб самостійно виносити помилування. Браун — член Ради з помилувань. І він, можливо, чекає, щоб побачити, кого ще здасть прихвостень губернатора, перш ніж він почне взаємодіяти з людьми колишнього губернатора у Раді. Там вся адміністрація була гнилою.

Політики. Не має значення, яку посаду вони займають — високу чи не дуже, — але там завжди тхне гнилим.

— Отже, все, що було у нас, ми вам показали, — сказала Джуді. — Тепер ваша черга.

— Я ж вам сказала: як тільки ми отримаємо результати CODIS та ДНК, я вам відразу зателефоную.

— Але у вас для нас знайдеться іще щось, — промовила Джуді. — Просто поговоріть з нами, розкажіть усе в деталях. Ніхто ніколи не дізнається. Родина — їх усіх убили, чи не так? А що каже Метью, вони справді подалися до Мексики, щоб перевірити один слід? Це було б дуже схоже на Евана. Він би так просто не здався.

— Вибачте, — відповіла Келлер, — без коментарів.

Джуді Адлер невдоволено стиснула губи.

— Але знаєте що, — додала Келлер, — я поговорю з Метом і пораджу йому поспілкуватися з вами.

То була брехня, але треба було якось спекатися Адлерів. Тримай своїх ворогів на короткому поводі і так далі. Якщо вони знайдуть слабину, тоді їх уже нічим не втримати.

— Це було б чудово! — сказав Іра Адлер. Напевно, він так і проведе ціле подружнє життя, граючи роль Доброго Поліцейського.

Джуді додала:

— Ми дійсно хочемо допомогти його братові.

«Хто ж тобі повірить?» — подумала Келлер.

Розділ 44. Меґі Пайн

Раніше

Меґі поглянула по проходу між рядами переповненого літака. Мама з татком про щось розмовляли й усміхалися. Давно вона такого вже не бачила. І така їхня поведінка варта була напруження останніх днів. Вона подивилася на Томмі, який сидів поряд із нею, поклавши перед собою на столику усі свої пожитки: книжечки для розфарбовування, крекери, тетрапак із соком і нерозлучного друга — плюшевого ведмедика. Братик дивився мультфільм

1 ... 65 66 67 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній страх, Алекс Фінлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Останній страх, Алекс Фінлі"