Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

– Дуже добре! Мені потрібна послуга. Ходімо, виберемо тобі що-небудь нормальне, а по дорозі поговоримо.

– Але мені б додому. – Віта сподівалась уникнути чергового божевілля з магазинами. – Переодягнуся, поясню, чому не брала слухавку…

Віктор, відверто красуючись, набрав її домашній номер.

– Анастасіє Петрівно? Це знову я. Алі… Віта зі мною. У неї все в порядку. Телефон зламався, ми зараз їдемо по інший. Обіцяю повернути її до вечора цілою і неушкодженою. Цього разу з одягом.

Віта подумки схопилася за голову. «З одягом!», щоб він провалився! Ну чому цей чоловік базікає, зовсім не думаючи про наслідки?!

– Обережно, тут калюжа. – Віктор відчинив дверцята автомобіля.

Віта сіла в чорний седан, що так відрізнявся від майже звичного сріблястого джипа, і пообіцяла собі, що сьогодні скористається чужою щедрістю по повній програмі. Вважатиме це моральною компенсацією!

– Давайте так. – Ремінь безпеки ніяк не хотів пристібатися. – Спочатку – ваша пропозиція. Потім – мобільний. А після відвезете мене в одне місце і не поставите жодного запитання.

Здається, Віктор зацікавився.

– Якийсь притон?

Віта посміхнулась і понадіялася, що ця посмішка досить загадкова.

– Домовилися чи ні?

– Там подивимось, Аліно.

Вона скривилася. Точно, зараз не час ставити умови. Та якщо вже довелося знову шльопнутись у норовливу річку на ім’я Віктор Глід, потрібно не борсатися, ризикуючи бути затягнутою у вир, а підлаштовуватися під течію і огинати підводні скелі.