Читати книгу - "У черзі за святою водою"

Александер Іон Куза (1820–1873) — перший правитель об’єд­наної Румунії

Константін Брінкушi (1876–1957) — відомий скульптор-модер­ніст

Надя Команечі (нар. 1961) — гімнастка, олімпійська чем­піонка

Португалія

Антоніо Салазар (1889–1970) — диктатор Португалії (1932–1968)

Алвару Куньял (1913–2005) — незмінний керівник Пор­тугальської комуністичної партії з 1961 по 1992 рік, людина-легенда, яка пробула 12 років у в’язниці під час салазарівської диктатури

Арістід ді Соза Мендіш (1885–1954) — аристократ, був генеральним консулом Португалії у французькій про­вінції Бордо (1940) і після вторгнення німецьких військ до Франції допоміг багатьом біженцям виїхати за межі Франції (зокрема і євреям), за що був позбавлений посади і засобів до існування

Альфонсо І (1111–1185) — перший король Португалії

Луїш ді Камоїнш (Камоенс) (1524–1580) — португальський національний поет, чиї твори відносять до класичних поряд із Гомером, Вергілієм, Данте Аліґ’єрі

Жоао (Жуан) ІІ (1455–1495) — 13-й король Португалії

Енріке Мореплавець (1394–1460) — португальський інфант, третій син короля Жуана І, організатор багатьох португальських мор­сь­ких експедицій на південь уздовж західно-африканського узбережжя

Фернандо Песоа (1888–1935) — португальський поет, прозаїк, мислитель-есеїст

Маркіз ді Помбал (1699–1782) — найвпливовіший пор­тугальський політик епохи Просвітництва, який фактично тримав владу у своїх руках за короля Жозе І (1750–1777) і керував відновленням країни після руйнівного лісабонського землетрусу, вигнав із країни інквізиторів

Вашку да Ґамма (Васко да Гама) (1469–1524) — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки

Болгарія

Васил Левски (1837–1873) — революціонер, учасник національно-визвольного руху в Болгарії, національний герой Болгарії, відомий як «апостол свободи»

Петр Динов (1864–1944) — духовний вчитель, апологет нового вчення любові, засновник Всесвітнього білого братства

Хан Аспарух (бл. 640–700) — хан болгарів, засновник першої болгарської держави на Дунаї

Сімеон І Великий (864 (865)–927) — князь Болгарії з 893 р., а з 918 р. — цар Болгарії, чиї успішні кампанії проти Візантії, Угорщини та Сербії привели Болгарію до її найбільшої тери­торіальної експансії: Болгарія перетворилась на наймо­гутнішу державу на Балканах і в усій Східній Європі

Христо Ботев (1848–1876) — болгарський поет, революціонер і національний герой

Князь Борис І (1-ша пол. ІХ ст.–907) — хан Болгарії (852–889), після хрещення 864 р. офіційний титул — цар, який 865 р. запровадив християнство як державну релігію

Кирило і Мефодій (ІХ ст.) — брати, болгарські слов’янські про­світителі та проповідники християнства, творці кирилиці, перші перекладачі богослужбових книг на слов’янську мову

Стефан Стамболов (1854–1895) — болгарський революціонер, політичний діяч, поет і письменник, прем’єр-міністр Болгарії (1888–1894)

Іван Вазов (1850–1921) — один із найвідоміших болгарських поетів, якого часто називають патріархом болгарської літератури, міністр освіти Болгарії (1897–1899)

Святий Паїсій Хилендарський (1722–1773) — болгарський історик, письменник, монах Хилендарського і Зографського монастирів на святій горі Афон, автор слов’яно-болгарської історії

«Десятки великих» різних країн наведено в додатку наприкінці книжки.

«Напої наших предків» — К., 1991; Циганенко В.О. «Домашня горілка: рецепти міцних напоїв», «Міцні козацькі напої» — Дніпропетровськ: «Лівий берег», 1992; та ін.

Пеpше послання апостола Павла до Коpинтян, 6, 13.

Євангеліє від Матвія, 15, 17.