Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

312
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 224
Перейти на сторінку:
співчуття в сльозах її горіло, В очах її, де світло я знайшов; Щоб ворухнулись від зітхань жадливо, Немов троянди на снігу, вуста, Зубів одкривши мармурове диво; І щоб моє життя, що вироста Із болю, не боліло, а в літа Далекі понесло мене щасливо. 162 Щасливі квіти й благовісні трави, Прим'яті донною на самоті; Пісок, що береже сліди святі Чудових ніжок під листком купави; Гаї прозорі, віти, наче пави, Фіалки у любовній блідноті, Ліси вільготні, тихі та густі, Куди не входить сонце величаве; О краю мій, о ріки голубі, Ви омиваєте Лаури очі, Їх блиск перебираючи собі. Прекрасні ви в своєму непороччі! А там — підводні скелі серед ночі Горять в мого закохання журбі. 190 Над річкою, де в мураві дорога, При сході сонця, якось навесні, Моїм очам, як видиво у сні, З'явилась олениця злоторога. Немов скупець, що довше якомога Дивиться прагне на скарби сяйні, За нею стежив я, аж дух мені Перехопила радісна тривога. Навколо шиї сарни — письмена В алмазах: «Цезар дав мені свободу — Не руш мене!» — О сяюча мана! Сягнуло сонце полудня. На вроду, Йдучи, я задививсь і впав у воду. І зникла тут же ланя неземна. З КНИЖКИ«НА СМЕРТЬ МАДОННИ ЛАУРИ»  267 Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакит? Я вами дихаю, для вас палаю, Я народивсь для вашого єства, Без вас мені нема й не треба раю; Як радість відійшла моя жива, В словах надію я плекав безкраю, Та вітер порозвіював слова. 272 Життя летить, і днина йде остання, Товаришує смерть великим дням. З теперішнім, з минулим, з майбуттям Я — в стані вічного ворогування. Мене вбивають спогади й чекання, Не маю спокою ні тут, ні там; Якби я піддавався цим думкам, То відійшов би на той світ зарання. Вже не зазнаю щастя; навпаки — Мій корабель несуть вітри гривасті, Розшарпують його, як ті вовки.
1 ... 65 66 67 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"