Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Марафон завдовжки в тиждень, Ростислав Феодосійович Самбук 📚 - Українською

Читати книгу - "Марафон завдовжки в тиждень, Ростислав Феодосійович Самбук"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Марафон завдовжки в тиждень" автора Ростислав Феодосійович Самбук. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 70
Перейти на сторінку:
крутий і нема на,чому затриматися.

Ні певно, він не матиме там жодного шансу.

Але ж і тут нема.

Гаркуша вистрілив і позадкував до ванної. У двері вдарили, вони затріщали, однак Гаркуша вже прослизнув до ванної. Просунув ніжку табуретки у ручку дверей і кинувся до вузького віконного отвору.

Тепер вікно піддалося легко, Гаркуша протиснувся в нього, намагаючись не дивитися вниз, у бездонну, як здавалося йому тепер, прірву, прилип до холодної шерехатої цегли й ступив перший крок.

Гадав, не втримається і полетить у безодню, серце стислося від ляку, та шерехата стіна буцім притягувала його, він переставив ногу й обережно просунувся знову, руки мов пристали до цегли, Гаркуша зусиллям відліпив долоні й ступив ще крок, потім ще…

Куточками очей бачив, як наближається рятівний червоний гостроконечний черепицевий дах, він просувався до нього повільно, але впевнено, і поступово м'язи на ногах перестали тремтіти й знову стали пружними – ще два кроки, ще крок, він уже над дахом, лишається зовсім мало…

Останній крок був, певно, найважчий, Гаркуша скосував очима на гребінь, тепер тільки повернутися і стрибати, просто повернутися він не міг, усе одно впав би, і Гаркуша застиг на мить, заспокоюючись, глибоко втягнув у себе повітря, різка повернувся, на якусь частку секунди завмер на карнизі, потім не витримав рівноваги, проте в останню долю секунди зорієнтувався і стрибнув просто на гребінь, намагаючись потрапити на нього обома ногами, Відчув сильний удар, послизнувся, в голові запаморочилося від болю та останнім зусиллям утримав рівновагу, навалився грудьми на гребінь, вчепившись руками в холодну черепицю, підтягнувся і сів на коньок верхи.

Знову зітхнув глибоко й поповз гребенем до горищного віконечка. Повз, притискаючись до слизької й нерівної черепиці, обдираючи руки, та не помічав болю, бо знав: до врятування лишилося кілька метрів.

Повз і не вірив у порятунок – лише дотягнувшись ногою до даху над віконечком, знову повірив у себе, сильним ударом ноги вибив віконну раму й сковзнув на горище. Падаючи, встиг востаннє роззирнутися – начебто йому пофортунило, вулиця вузька, гребінь не проглядається навіть з протилежного тротуару, й ніхто його не помітив.

А енкаведисти, певно, ще ламають двері до ванної…

На горищі було темно, двері тут замикалися на замок. Гаркуша розігнався і вдарив у них усією вагою тіла, замок не витримав і зірвався, одразу починалися круті сходи і він побіг ними, не криючись, не мав часу, – жодної секунди, бо контррозвідники, звичайно, негайно оговтаються та перекриють і що вулицю.


Толкунов запізнився на якусь мить, мабуть, менше, ніж на секунду, встиг побачити за дверима злякане обличчя, та засув брязнув саме тоді, коли він навалився на,двері, і мало не одразу на кухні вдарив постріл – у дверях над самісіньким капітановим плечем утворилася дірка. Толкунов нахилився і відступив убік – Бобрьонок, розігнавшись з передпокою, навалився на двері, та вони витримали, майор моментально відхилився праворуч, і куля пробила дірку саме там, куди він ударив корпусом.

Розшукувачі стали обабіч дверей і перезирнулися. Справа нечекано ускладнилася, зненацька взяти шпигуна не вдалось, тепер він відстрілюватиметься до кінця і може не пошкодувати кулі навіть для себе. Хотілося ж узяти живим, і Бобрьонок, перезирнувшись з Толкуновим, мовив голосно і впевнено:

– Слухайте, Гаркуша, чи як вас там? Ваше становище безнадійне, сподіваюсь, розумієте це? Здавайтеся!

Ніхто не відповів, за дверима панувала мертва тиша і, коли б Бобрьонок не знав точно, що Гаркуша може лише вистрибнути з п'ятого поверху, міг би подумати: шпигунові вдалося якось врятуватися.

Опустившись на коліна, він приклав вухо до дверей, та не почув жодного шереху. Здивовано перезирнувся з Толкуновим, – невже шпигун щось вигадав?

Але що?

Вони з капітаном обстежили точно таку ж квартиру на другому поверсі: в передпокої дві кімнати ліворуч, і кухня з ванною праворуч, вікна кімнат виходять на вулицю, з кухні – до бічного завулка, з ванної – не вікно, вузька щилина до двору на сусідній вулиці, Костьольна й бічний завулок на всяк випадок блоковані, єдиний шлях відступу в шпигуна – стрибати з п'ятого поверху…

Бобрьонок знову перезирнувся з Толкуновим, капітан зрозумів його без слів – безшумно відступили до передпокою і, розігнавшись, разом ударили в двері. Затріщали, та витримали, проте Гаркуша не стріляв, ж, розшукувачі трохи впевненіше розбіглися ще раз, і нарешті двері впали. Толкунов упав разом з ними, стріляючи навмання, а Бобрьонок затримався на мить, схопившись за одвірок і готовий ухилитися від кулі, та йому вистачило одної миті, аби впевнитися, що шпигуна в кухні нема, а двері до ванної зачинені. Виламати їх було важче, відчинялися до кухні, та все ж розшукувачі спробували вибити їх з розгону. Не піддалися, навіть не затріщали, а шпигуй знову не стріляв, логіки в його поведінці не було, Бобрьонок гадав, що відстрілюватиметься з коридора, намагаючись якнайдорожче продати життя, а він замкнувся у ванній і мовчав.

Майор швидко оглянув кухню, шукаючи, чим скористатися, аби висадити двері, тут стояла лише шафа й круглий стіл, тоді Бобрьонок метнувся до кімнат, побачив у першій канапу, разом з Толкуновим вони притягли її до кухні, н двері не витримали першого ж удару.

Полишивши канапу, Толкунов кинувся до отвору, що утворився, стрибнув і відразу впав на підлогу, рятуючись від кулі, та постріл не ляснув, а ззаду вже набігав Бобрьонок. Але у ванній нікого не було, й капітан на мить повірив у нечисту силу, яка забрала з собою шпигуна. Однак лише на мить, бо майор уже стояв на стільчику біля розчиненого вузького віконця і визирав униз.

Отже, шпигун вистрибнув…

Бобрьонок також подумав, що Гаркуша вирішив покінчити з життям. Але на дні кам'яного колодязя не побачив тіла, проте око одразу зачепилося за карниз, зовсім непомітний знизу, і майор збагнув, як саме вдалося врятуватися шпигунові. Он віконечко на даху сусіднього будинку вибите, однак ще не все втрачене.

Майор відсахнувся від вікна, наскочив на Толкунова й кинувся до виходу. Вони разом ледь не скотилися по сходах з п'ятого поверху, оббігли будинок, бічним завулком і вискочили на паралельну вулицю.

Перший дім від рогу, брама, звичайно, не замкнута, і Бобрьонок, знаючи, що вони запізнилися, все ж югнув до неї.

По сходах, тримаючись за бильця, спускалася бабуся вона спускалася повільно, попередньо намацуючи сходинку, буцім та могла вислизнути з-під ноги, Бобрьонок загородив їй шлях і запитав, задихнувшись:

– Нік-кого не бачили? Тут щойно н-не бачили? Військового? – він з силою вдихнув у себе повітря і нетерпляче стукнув ногою.

– Бачила…

– Кого?

1 ... 65 66 67 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марафон завдовжки в тиждень, Ростислав Феодосійович Самбук», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Марафон завдовжки в тиждень, Ростислав Феодосійович Самбук» жанру - 💙 Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Марафон завдовжки в тиждень, Ростислав Феодосійович Самбук"