Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Ах!Та невже..Я думала вона вся в мене..

-Знаєш ми тут подумали..Нам терміново потрібно братика, ти як?Займемося цим проектом після твого повернення..

-Навіть не мрій, я ще від цього проекту не відійшла..- весело пирхаю, що там вони вже встигли навирішувати без мене.

В телефоні почувся смішок, я розвеселила їх своєю реплікою.

-Мамо, хочу блатіка..Я буду за ним приглядати, чесно- чесно..

-Змовилися таки..

-Не змовилися, а прийняли важливе рішення, і більшість проголосувало за..- і в цю більшість звісно моє слово нічого не означало, доведеться таки підкоритися, маленьку копію Андрія ми вже маємо, як щодо моєї?

-Хах.Ну все там розважайтеся, пізніше наберу.Люблю вас..- я залишаю них без відповіді, і на такій веселій ноті завершую дзвінок..

Довгий час блукаю по квартирі достеменно все розглядаючи, в тому числі і свій дитячий сімейний альбом.

Допоки на мій телефон не приходить смс з невідомого мені номера.

Це Ромка прислав мені його.

Він прислав фото на якому майже весь наш клас, щасливі, усміхнені..

Під фото був підпис:" Ми всі чекаємо на тебе; відмов не приймаємо, підскакуй"..

І я вирішую прийняти цю пропозицію.Все ж не сидіти вдома в чотирьох стінах.А так розвіюся з друзями поспілкуюся, дуже цікаво знати хто ким став за цей проміжок часу..