Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я повернулася до вітальні, переповненої пір’ям із розрізаної подушки, впала на диван… Скрикнула, коли до ноги доторкнулося щось холодне, схопилася…
І виявила, що стою на звичайному ультратонкому фотоапараті.
Жаклін Сон впустила? Чи залишила спеціально?
Я подивилася знімки. Останні – ми з Ріком і Ендером, причому обладунки Ріка камера перетворила на розмиту світлову пляму. До нас Жаклін знімала якусь трикутну печатку з усіх можливих ракурсів, регалії начебто в музеї, шаєрона Вікарда на коні й дівчину з рудим волоссям, яка розгулювала по незвично зеленому саду в бікіні.
Перші три пункти мені ні про що не говорили, а ось незнайомка зацікавила.
Вона явно була не з Долінеї. Гадаю, і до ластонських агентів не належала – як на мене, Жаклін не фотографувала б свою людину, ризикуючи привернути до неї увагу.
«Під час першої зустрічі Вікард згадував мою співвітчизницю, яка поводиться непристойно», – пам’ять охоче підкинула потрібний образ.
Шаєрон вважав нас обох ластонками… Може, ця дівчина як я? Знаряддя «МАКІС», яке зіпсувалося і було залишене напризволяще?
Я розглядала її світлини. Невідома біля ставка, в шезлонгу, в обіймах шаєра – нинішнього, не предка… Що ж, вона – видатна особистість, раз зуміла зацікавити цього зарозумілого працеголіка.
«Видатна у неї не тільки особистість», – шепнула уїдливість, що досі таїлася.
Я закрила фото. Заздрити нема чому, саму природа фігурою не обділила, та й шаєр мені не потрібен за жодних обставин. Нехай розважаються.
– Ого. – На наступній картинці рудоволоса незнайомка розмовляла з іншим чоловіком, знятим зі спини. – А ти в нас ще хто?
Когось він мені нагадував… Знову людина з документального кіно чи персонаж із мого реального життя? По потилиці не впізнати, але я могла заприсягтись: у тому чоловікові є щось знайоме.
Потім я здогадалася перевірити дату зйомки. Восьме січня… Чудово. Тепер я точно знала: Жаклін Сон живе за календарем мого світу.
А ще восьме січня – це сьогодні.
«Руда переговорила з таємничим чоловіком опівдні, через пів години пообнімалися з шаєром, ще через десять хвилин вона відпочивала в шезлонзі, і через п’ятнадцять кудись мчала садом», – не уявляю, чи мали ці відомості якесь значення, але я їх запам’ятала.
Останнім файлом був півгодинний відеозапис, датований шостою ранку. Я почала його дивитися і відразу пошкодувала про це. Не тільки тому, що він стосувався особистого життя сторонньої людини. Стало бридко від усвідомлення того, на що люди готові піти заради своїх інтересів. А ще до мене дійшло: якщо Ластонія візьметься за мене всерйоз, фантазії Айри Керейри здадуться мені дитячими пустощами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб», після закриття браузера.