Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Пропала злодійка, Майкл МакКланг 📚 - Українською

Читати книгу - "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"

49
0
04.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пропала злодійка" автора Майкл МакКланг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 76
Перейти на сторінку:
в одинадцяти колах пекла, потрібно живитися душами. В світі смертних це не так. І час закінчується, смертний. Я прагну продовжити своє буття у вигляді нащадка, так само як ти.

-- Демон? Ти ж безсмертний.

-- Безсмертний – так. Вічний – ні. Я прив‘язаний до Траксиса, а Траксис невдовзі припинить своє існування. – З легеньким скрипом затінена постать підняла руку і вказала вгору. Я підвів погляд, повз листя на дереві, на темне небо, на яскравий місяць… і побачив, як від нього відламується ще один шматок і величаво та повільно починає відлітати.

-- Як нагорі, так і внизу. Коли ти дійдеш до Чорної Бібліотеки, її вже може не бути.

-- Це було б погано, -- признав я. Я був цілковито за те, щоб пекло було знищене. Тільки не разом зі мною.

-- Візьми мій жолудь, смертний і присягни, що посадиш його в землю у світі смертних. За це я дам те, що стане тобі в пригоді, щоб перетнути Гірку ріку.

-- Згода. Давай, кидай насіння.

-- О, ні. Так не вийде. Ти повинен підійти і взяти його в мене з руки.

-- Чому?

-- Щоб я знав чи ти маєш намір обдурити мене, звісно.

-- Звісно. – Звісно, що я мав намір викинути його, як тільки перетну ріку. Тепер мені доведеться виконати обіцянку. Цікаво, чи буде безпечніше посадити насіння демона в Зламаних Землях, чи в пустелі між Дев’ятьма Містами і Фар-Твілом, яку називали Ковадлом.

Я пішов у напрямку демона. Тільки коли я зайшов у тінь дерева, на яке він спирався, то побачив більше ніж просто силует.

З людської точки зору він був красивим. А принаймні його обличчя. Тулуб і руки в нього були тонкими немов у дитини. Все нижче від місця, де мав би бути пупок, зрослося з деревом. Здавалося, що він спирається на дерево, бо стовбур різко відхилявся від землі на висоті пояса, і саме звідти виходило тіло демона. Далі стовбур вигинався назад і зростався з потилицею демона.

-- Давай горіх, -- сказав я, протягнувши руку долонею вгору.

Мушу признати, що як на дерево, він був дуже швидким. Не встиг я й оком зморгнути, як він вже стискав мою долоню і зап‘ясток в своїх вкритих корою руках.

-- А… -- сказав він і відпустив мене так само швидко, як схопив. Я позадкував, готовий направити струмінь полум‘я в його блаженне обличчя. Я підняв руку і відчув у ній легеньке свербіння.

-- Тобі доведеться вирізати його, але воно не глибоко. Це не гірше ніж скалка, але не так дратує.

-- Це напад. Ти порушив нашу початкову угоду.

-- Та годі тобі, це було дрібнюсіньке порушення, і без наміру вчинити кривду. Насправді я бажаю тобі тільки здоров‘я, щоб ти міг винести звідси моє насіння. Якщо ти скоро його не посадиш, воно не виживе.

Я потер долоню і відчув під шкірою невеличкий горбочок, прямо посередині. Рани, чи навіть крові, не було.

-- Хай тобі дідько, скажи мені, як перетнути Гірку ріку, і розходимося.

-- Слухай: ти повинен сказати ріці, що кохаєш її. Вона тобі не повірить, звісно, тож тобі доведеться принести себе їй в жертву.

-- Яким чином?

-- Ти повинен потонути в ній, звісно.

-- Божевілля якесь.

-- Саме так. Гірка ріка божевільна, але в неї є якась своя божевільна логіка. Вона втопить тебе і таким чином доведе собі, що ти дійсно не збрехав їй. Ріка пошкодує про свій необдуманий вчинок. Вона викине тебе на берег і відступить.

-- Але я все одно буду мертвий.

-- Тимчасово. Тоді мій прекрасний маленький жолудь зробить те, що я сказав йому. Воскресить тебе.

-- Оця зернина? – запитав я, знов потираючи насіння.

-- Так. Вона містить більшість моєї життєвої сили. Вона мені більше не знадобиться, а підозрюю, що їй так. Думаю, ти не посадиш її в сприятливому кліматі.

-- А звідки твоя певність, що Гірка ріка викине мене на той берег? – запитав я, цілковито ігноруючи точну оцінку Хащами моїх планів щодо його насіння.

-- Бо вона ненавидить мене. Я буду лаяти її за те, що вона забрала мою забавку і вимагатиму, щоб вона повернула тебе. Вона викине тебе на той бік на зло мені. Так поступають сестри.

-- Може в пеклі.

-- В Траксисі точно. Повір мені, магу. Я покладаю всі свої надії на твій успіх. Буквально. Якщо ти зазнаєш невдачі, то закінчаться сім тисяч років мого існування, і я не отримаю коди, яку ти прихистив у себе на долоні.

-- Ну, -- сказав я, поміркувавши. – Приємно бути комусь корисним. Але чому б мені просто не стрибнути в ріку і не дозволити їй втопити мене? Чому я повинен вдавати, що кохаю її?

-- Все її дно вкрите кістками тих, хто просто намагався перетнути її. Вона не віддає їхні тіла. Спробуй бути переконливим у своєму вдаваному запалі. Гірка божевільна і передбачувана, але не геть дурна.

-- Тепер йди, -- сказав він, але я вже йшов.

 

31

Гірка ріка. Я мало що знав про неї, окрім факту, що вона існує і її розташування відносно Хащів і стіни. Але це ріка в Траксисі, я не очікував прохолодної і чистої води.

Виявилося, що Гірка – це буквально ріка крові.

Якийсь метр відділяв ріку від лісу. Зітхнувши, я сів на вкритий травою беріг і почав споглядати на бурхливий, кривавий потік.

-- Чи ж є щось прекрасніше за ріку омиту місячним світлом? – поцікавився я вголос, почуваючись дурнем.

1 ... 66 67 68 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пропала злодійка, Майкл МакКланг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"