Читати книгу - "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Обидва лицарі дивились на неї з німим подивом. Нарешті перший озвався:
- Антоніє, а подивись но, чий у неї меч.
Інший стиха присвиснув.
- Як тебе звати, дівчино? Ти вчилась в Алессіо? Але щось я тебе не пам’ятаю серед його учнів.
- Мене звати Софія. Я вам зараз все поясню, - дівчина намагалася говорити якомога впевнено.
- Стефане, зачекай, - зупинив його Антоній. - Вона не місцева. Це ж очевидно. Інакше ми б бачили її в Алессіо. Софіє, як у тебе опинився меч Його Світлості принца Артура?
Софії у цю мить здалося, що земля захиталась у неї під ногами, а в очах потемніло.
- Його Світлості? Принца?
Усвідомлення почутого у першу мить ошелешило її. У наступну - вона відчула присмак образи у душі.
- Чому він мені не сказав?! - ця думка, мов гостра голка, пройшла крізь її серце.
Але Софія змогла дуже швидко відновити рівновагу і не показати Стефану та Антонію своїх справжніх почуттів.
- Найкраще сказати їм правду, - вирішила подумки дівчина. - Наскільки це можливо, - заспокоїла вона сама себе.
А вголос сказала:
- Принц Артур - мій друг. Він сам мені дав свій меч і навчив трохи вправлятись ним. Я пообіцяла, що за потреби я із цим мечем прийду йому на допомогу. І зараз ця потреба є.
- Ти вправний воїн? - запитав Стефан і недовірливо знову зміряв її поглядом.
- Я вчуся ним бути, - з гідністю відповіла Софія.
Антоній, звертаючись до товариша, сказав:
- Пропоную все ж привести її до принца. Там все і дізнаємось.
- Чудово! - не без виклику сказала Софія.
Ще б пак! Вона нарешті побачиться з Артуром. На нього, звісно, дівчина була сердита. Але ж Артур у небезпеці. Крім того, Софія прагнула допомогти йому захищати місто.
- А з Його Світлістю ми потім все з’ясуємо, - вирішила Софія і пішла слідом за Стефаном і Антонієм.
Щойно вони вийшли з будівлі, як побачили здаля чоловіка, що біг у напрямку ратуші.
- Та це ж гінець короля! - вигукнув Стефан.
- Що ж знов сталося? - занепокоївся Антоній.
Підбігши до них, чоловік повідомив:
- Наказ короля Петронія! Всім жителям Мейолли та пораненим потрібно прибути до палацу для евакуації.
Потім, не затримуючись, гінець побіг у будівлю, щоб повідомити про все людей в ратуші.
Антоній і Стефан переглянулись між собою.
- Маєш тепер можливість дістатися до палацу разом з іншими, - звернувся до Софії Антоній.
Тим часом вже розпочалась евакуація. З ратуші поступово виходили змучені мейолльці. Допомагаючи пораненим захисникам, вони повільно рухалися у бік палацу.
У цю хвилину всі почули протяжний звук горна, що линув від замка над площею.
Софія побачила, як з усіх вулиць і провулків, які виходили на площу, почали швидко сходитися захисники міста. Всі, хто ще міг тримати меч, відгукнулися на поклик свого короля. Чоловіки поспішали до останньої фортеці Мейолли - королівського замку, біля якого зростала їх Квітка Життя.
Водночас і їх переслідувачі теж не забарилися. Софія побачила, що вдалині найближчої до них вулиці вже показалися постаті піратів. Розбійники з'явилися з-за рогу, повитягали свої шаблюки й кинулися у напрямку площі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин», після закриття браузера.