Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

Лєра насупилася, трохи образившись на докір подруги, але швидко знайшла, що відповісти.

- Знаєш що, Ань! - вона багатозначно нахилилася до Анни, - після того, як я втратила свої дорогоцінні роки на одного чоловіка, я зрозуміла одне: краще отримувати задоволення, ніж знову потрапити в пастку під назвою шлюб. Тож не хвилюйся, я прекрасно знаю, що роблю. Для здоров'я - і душевного, і фізичного, - це потрібно.

Анна видихнула, але все ж усміхнулася.

- Для здоров'я, кажеш? Ну, тоді продовжуй, тільки не забудь, що тобі ще треба буде додому якось повернутися з цих гір... якщо, звісно, не вирішиш залишитися тут із ним.

Лєра жартівливо штовхнула її в бік.

- Ну якщо він буде таким же турботливим у горах, як і в житті, то хто знає? - Лєра розсміялася, а інструктор, здається, вже остаточно не знав, куди діватися.

Анна похитала головою з усмішкою, але в її погляді читалося: «Ось у які халепи вона завжди мене затягує!».

  Усе-таки, повернувшись у будиночок до обіду. Анна знову вирішила звернутися до совісті Лєри:

- Може, повернемося до того, що це просто відпустка?

- Ну знаєш, навіть у відпустці не можна розслаблятися! Одружені чоловіки - найбільш розв'язні, запам'ятай мої слова. Ось і цей! - Лєра кивнула в бік дверей, ніби там досі стояв інструктор. - Як він зі мною фліртував! Я ж була впевнена, що це доля! А виявилося, це просто ще один мужик, який не нагулявся!

Анна, піднімаючи келих із вином, розсміялася:

- Лєро, по-моєму, ти занадто романтизуєш гори. Ну, або чоловіків. Або і те, і інше. Але ти маєш рацію - одружені часом виявляються найбільш непередбачуваними.

Лєра, засміявшись, цокнулася з Анною келихами:

- Ну, будемо жити в мріях. І у відпустці!

Вони продовжували обговорювати, як легко можна заплутатися в таких, здавалося б, «простих» ситуаціях із чоловіками. Гори за вікном, зірки та їхній сміх створили ідеальне тло для цієї невеликої, але такої важливої перерви в житті. І здавалося думки про Дмитра Анну вже зовсім не турбували.