Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

* * *

У роки Великої Вітчизняної війни відомі майстри спорту зі зброєю в руках відстоювали права українців на мирне життя. Багаторазовий чемпіон з велоспорту Ю. Гаммерштедт брав участь у славетному нічному бою за Зеєловські висоти та штурмував Берлін. За роки війни його танк підбивали шість разів, а у 1950 році він знову став чемпіоном СРСР з велоспорту (шосе). М. Корнієнко – неодноразовий чемпіон з морського плавання – під час бойових дій проплив у крижаній воді Сивашу 17 км, щоб своєчасно доставити важливі відомості командуванню. Відомий легкоатлет Іван Раєвський відзначився у боях під Сталінградом, а потім загинув, визволяючи від окупантів рідний Харків. Рекордсмен-десятиборець А. Коккінакі пройшов на війні шлях від сержанта до командира кулеметного відділення. Важко поранений в руку, він зміг повернутися до спорту і став після війни чемпіоном з кидання молоту. Відважним снайпером був майстер із спортивної стрільби Л. Павлюченко. Видатна лижниця з Харкова Л. Пашкова довго воювала у партизанському загоні, потім закінчила курси парашутистів-десантників і командувала окремою винищувальною лижною ротою, брала участь в обороні Москви та Ленінграда, в боях на Курсько-Орловській дузі та у визволенні рідного міста.

* * *

Участь українців у світовому олімпійському русі почалася ще у кінці ХІХ століття. Тоді українець, 56-річний генерал О. Бутковський з Полтавщини, став одним із засновників олімпійського руху. Він входив до складу Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1894-го по 1900 рік. Тільки через століття (1994 р.) ще один українець, всесвітньовідомий спринтер В. Борзов знову зайняв цю почесну посаду.

* * *

Перший в Україні Державний інститут фізичної культури відкрився у Харкові у 1930 році, а у п’яти інших містах в той самий час з’явилися спортивні технікуми. До 1970 року в країні нараховувалося 705 стадіонів, 287 плавальних басейнів та ще тисячі спортивних баз і залів.

* * *

Починаючи з 1952 року, українські спортсмени у складі збірної СРСР брали участь у кожній Олімпіаді. Протягом 15 років виступала за збірну уродженка Донецька гімнастка Поліна Астахова. Вона брала участь у трьох Олімпіадах та стала володаркою дев’яти нагород, з яких п’ять – золоті.

* * *

Вісімнадцять разів підіймалася на олімпійський п’єдестал Лариса Латиніна – одна з найвидатніших гімнасток ХХ століття. Спортсменка з Херсона брала участь у трьох Олімпіадах і встановила рекорд за кількістю медалей серед усіх спортсменів світу за сторічну історію Олімпійських ігор – 18, з яких дев’ять було золотими. Досягнення Л. Латиніної було перевершено тільки в 2012 році. Американський пловець М. Фелпс виграв 22 золоті медалі.

Лариса Латиніна

* * *

Протягом 18 років відстоював честь України на Олімпійських іграх видатний гімнаст Борис Шахлін, завоювавши шість золотих медалей. Про своє життя в спорті він розповів у книзі «Моя гімнастика».

* * *

Відомий майстер спортивної ходьби сумчанин В. Голубничий брав участь у п’яти Олімпіадах і отримав дві золоті, бронзову та срібні медалі. Жоден чемпіон в цьому виді спорту не виступав так довго. Міжнародною федерацією атлетики Голубничого оголошено «Скороходом ХХ століття».

* * *

Дев’ятнадцять світових рекордів встановив запорозький важкоатлет дворазовий олімпійський чемпіон Л. Жаботинський. Майже десять років він вважався найсильнішим чоловіком планети. На XVIIІ Олімпійських іграх в Токіо «людина-гора», як назвали його японці, підняв у сумі трьох підходів 572,5 кг.

* * *

Вихованець луганської та донецької шкіл легкої атлетики, перший майстер спорту незалежної України С. Бубка дев’ять разів завойовував золото на чемпіонатах світу. Він став олімпійським чемпіоном, встановив 35 світових рекордів у стрибках із жердиною, за що був удостоєний звання «Кращий атлет світу» і нагороджений почесним орденом МОК. За висловлюванням однієї з паризьких газет, 13 липня 1985 року, стрибнувши на 6 м, він здійснив «стрибок у ХХІ століття». А узята ним висота у 6 м 14 см досі не підкорилася нікому іншому. Бубка став спортивним символом України. При вході на стадіон «Локомотив» йому за життя встановили бронзовий пам’ятник.

* * *

Львів’янин П. Ледньов брав участь у чотирьох Олімпіадах і здобув сім олімпійських нагород у п’ятиборстві.

* * *

Серед командних видів спорту в Україні досі найпопулярнішим лишається футбол, а найбільш прославленою командою – київське «Динамо», тринадцятикратний чемпіон СРСР. Довгий час його очолював видатний тренер В. Лобановський. В травні 1975 року динамівці стали першою вітчизняною командою, що завоювала європейський трофей – Кубок володарів кубків, вдруге це відбулося у 1986 році. Це єдина у світі клубна команда, яка у повному складі виступала за збірну своєї країни на Олімпіаді в Монреалі 1976 року, де посіла третє місце.

* * *

Багато гравців київського «Динамо» заслужено вважаються зірками футболу. Серед них, перш за все, варто назвати Євгена Рудакова, воротаря, який 15 років надійно стояв на варті воріт своєї команди та збірної СРСР. За співвідношенням пропущених м’ячів до кількості зіграних матчів він мав найвищий «коефіцієнт непробивності» і у символічному списку Клубу воротарів Льва Яшина значився під номером 1. Інший прославлений динамівець – форвард Олег Блохін отримав у 1975 році приз «Золотий м’яч» як найкращий футболіст Європи. Це досягнення у 1986 році повторив його товариш по команді Ігор Біланов. Гордістю не тільки українського, але і світового футболу став ще один динамівець – Андрій Шевченко. Єдиний серед футболістів пострадянського простору він досягнув беззаперечного визнання на європейському та світовому рівнях, граючи за італійський «Мілан» та англійський «Челсі». Сьогодні у відомих закордонних клубах грають і інші українські футболісти: А. Воронін, А. Тимощук, В. Калітвінцев, С. Серебренніков, О. Яковенко.

Андрій Шевченко

* * *

У Монако на знаменитій Алеї Слави є відбитки ніг Олега Блохіна та Андрія Шевченка.

* * *

Заслуженою