Читати книгу - "Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі"

А с нами с братом с твоим отец твой и князь великий Иван как учинился в дружбе и в братстве на всякий год дароги наши князи наши взимки взяв, к нам привозят с них» [175, с. 153–154].

Тому коли українські історики описують події 1485–1515 років, вони просто переповідають московське потрактування. Брехливе!

Послухаємо:

«Тим часом не початку 1500 р. про свій перехід на бік Москви оголосили кілька порубіжних князів, які передали під духовенство Івана III підвладні їм території, що суперечило змістові мирної угоди 1494 р. Протест Великого князівства Москва відхилила, насувалася нова війна, і в травні 1500 р. Костянтин Острозький з невеликим авангардним загоном у 4,5 тис. вершників вирушив на схід — «стерегти кордон». Головна армія на чолі з великим князем мала поволі просуватися слідом. Проте обставини склалися так, що саме загонові гетьмана неподалік Смоленська, над малою болотною річкою Ведрош, довелося прийняти на себе удар з’єднаних російських сил чисельністю до 40 тис. вояків. 14 липня кінноту Острозького було… розгромлено, а його самого серед інших поранених захоплено в полон» [65, с. 70].

Отак сучасна українська історія подає нам ті надзвичайно складні та суперечливі моменти. Що ж відбувалося насправді? Звичайно, ні теперішня російська історична наука, ні породжена нею імпотентна українська історія відповіді на запитання не дають. І дати не можуть. Тому звернемося до сучасного білоруського історика А.Є. Тáраса. І хоча він теж відповіді на наше запитання дати не може, бо виступає у своїх працях як московський суперпатріот (з деякою долею критики), та він упорядкував ті давні події за часом. Хоча й тенденційно, зі свідомими помилками.

2. Про війни «…Московской Руси с Великим княжеством Литовским и Речью Посполитой в ХІV–ХVІІ веках»

Відразу ж попереджаю читачів, що нас цікавитимуть не всі війни Московії з Великим Литовсько-Руським князівством.

Одночасно звертаю увагу на великі розбіжності у поглядах на історичне минуле, що існують між автором та білоруським істориком. Наприклад, я ніколи не вважав за можливе вживати словосполучення, вигадане першим ректором Московського університету професором Харитоном Чеботарьовим, — «Московская Русь». Це придуманий, штучний термін, і він не має права на існування. Так Московію в давні часи не йменували.

Ми вже повідомляли, що першою війною, розпочатою Іваном III на заході, після приєднання до союзу Туреччини і Криму, була війна з Новгородом. Вона тяглася із 1471 до 1478 року. Так стверджує «Большая Советская Энциклопедия» том 18, сторінка 61. Хоча М.М. Карамзін заявляв, що Новгород остаточно був упокорений тільки в 1488 році переселенням «…осьми тысяч Бояр, именитых граждан и купцов… в(о) Владимире, Муроме, Нижнем, Переславле, Юрьеве, Ростове, Костроме; а на их земли, в Новгород, послали Москвитян, людей служивых и гостей. Сим переселением был навеки усмирен Новгород» [13, т. VI, с. 289].

Усі ті роки, поки Московія воювала з Новгородом, вона постійно скаржилася султанові і кримському ханові на Велике Тверське князівство, яке перебувало у дружніх стосунках з Великим Литовсько-Руським князівством. І, врешті-решт, турецький султан звелів кримському ханові передати московському князю усі землі-володіння від Тверського князівства до сіверських міст включно, щоби вивести Московію на спільний кордон із Великим Литовсько-Руським князівством і, таким чином, залучити її (Московію) до спільного воєнного протистояння з Європою.

Звичайно, кримський хан не був зацікавлений в посиленні свого васала — Московського князівства, тому передавав ті землі тридцять років. Але, перебуваючи під постійним тиском турецького султана Баязида II (1481–1512), змушений був виконати його наказ. Зазначимо, що те перебирання прикордонних земель-володінь за ярликом кримського хана відбувалося по-різному: часом мирним шляхом, а часом — із застосуванням сили.

Якщо приглянемося до історії східного сусіда, то раптом довідаємося, що Московія приєднала вперше:

1. Тверське князівство у 1485–1486 (мирним шляхом).

Що цікаво — це князівство, яке, за М.М. Карамзіним, могло виставити проти нападників 40 тисяч тільки кінноти, здалося Москві, як кажуть, без жодного пострілу.

2. Одоєвське князівство.

«О(доевские) отложились от Литвы и признали над собой власть Ивана III» [25, т. 18, с. 314].

Як бачимо, московити дуже хитро писали свою історію. З цієї фрази жодним чином неможливо дізнатися, що Одоєвські князі «отложились от Литвы» за наказом кримського хана Менглі-Гірея, який писав у листі до московського князя: «… а отцу твоему великому князю Ивану (III. — В.Б.) мы их дали… взял Одоев в головах тридцать и пять городов,.. а и в дефтери посмотрив уведаешь» [175, с. 154].

Що цікаво: московські князі, царі та імператори ніколи цього не заперечували. Навіть російські, більшовицькі професори з цим погоджувалися. Слухаємо:

З. «Клин, город в Московской обл. РСФСР…

В 1482 … присоединён к Москве…» [25, т. 12, с. 313].

4. «Малоярославец, город, центр Малоярословецкого р-на Калужской обл. РСФСР. В 1478 был присоединён к Моск(овскому) вел(икому) княжеству…» [25, т. 15, с. 290].

5. «Белев, город, центр Белевского р-на Тульской обл. РСФСР… В1490 Б(елевское) к(няжество) перешло под власть Ивана III Васильевича…» [25, т. 3, с. 106].

6. «Можайск, город,.. центр Можайского р-на Московской обл. РСФСР… После ликвидации Можайского удела (1493) М(ожайск) — уездный город…» [25, т. 16, с. 413].

7. «Мосальск, город,.. центр Мосальского р-на Калужской обл. РСФСР … город удельного Мосальского княжества… В 1493 занят войсками Ивана III…» [25, т. 17, с. 5].

8. «Вязьма, город в Смоленской обл. РСФСР… Окончательно присоединен к Рус(скому) гос(ударст)ву в 1494» [25, т. 5, с. 605].

9. «Козельск, город, центр Козельского р-на Калужской обл. РСФСР… С 1494 в составе Московск(ого) княжества» [25, т. 12, с. 386].

10. «Брянск, город, центр Брянской обл. РСФСР… С 1252 — «стольный» город удельного Брянского княжества. (До Москви перед тим не мав жодного стосунку. — В.Б.). В 1356 был захвачен литов(ским) кн(язем) Ольгердом и находился под властью Литвы и Польши. В 1500 войско Ивана III овладело Б(рянском) и он окончательно вошел в состав Моск(овского) гос(ударства)» [25, т. 4, с. 78].

11. «Мещовск (Мещерск. — В.Б.), город, центр Мещовского р-на Калужской обл. РСФСР… В 1503 присоединён к Моск(овскому) государству)» [25, т. 16, с. 206].

12. «Торопец, город, центр Торопецкого р-на Калининской обл. РСФСР… С 1503 в Моск(овском) гос(ударст)ве» [25, т. 26, с. 113].

13. «Волоколамск, город, центр Волоколамского р-на Московской обл. РСФСР…

В 1513 В(олоколамск) присоединен к Московскому княжеству». [25, т. 5, с. 326].

Війни 1484–1514 років між Московським та Великим Литовсько-Руським князівствами були війнами за переділ володінь, згідно