Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Первісна. У вирі пророцтв 📚 - Українською

Читати книгу - "Первісна. У вирі пророцтв"

360
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Первісна. У вирі пророцтв" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 148
Перейти на сторінку:
одного демона.

Досягнувши Вельґінської затоки, що омивала середньо-західне узбережжя Лахліну, Елвен уповільнила політ, зупинилася, й обоє стали на ноги. Йорверт не міг бачити обличчя дівчини, але чув її рівне дихання і був украй вражений тим, що після такого швидкого й тривалого левітування вона нітрохи не втомилася. Сам би він зараз упав і ще б довго не зміг підвестися.

— Отже, — сказала Елвен, — вам доведеться відмовитися від прогулянок на Абрад. Ви були пов’язані з Ворогом, і тепер очевидно, що він досі відчуває вашу присутність.

— Гадаю, що в Тиндаярі він може відчути будь-кого, — зауважив Йорверт. — За винятком, хіба що, території під Лахліном.

— Так, можливо. Тому це обмеження стосуватиметься всіх. А вас — у першу чергу. Розумію, вам треба прикривати свою відсутність на Абраді, і мене нітрохи не обтяжить раз на тиждень надсилати ваші листи. Самі бачили, що з одним демоном я легко впораюсь, а від кількох легко втечу.

— Бачив, але…

— Це не пропозиція, лорде Йорверте, — голос Елвен став жорстким. — Це моє рішення. А вам я забороняю й носа потикати за межі Лахліну. Ви надто важливі для нашої справи, щоб даремно ризикувати собою.

Йорверт зітхнув.

— А як же Фейлан аб Мередид? Ми відмовимось від його пошуків?

— За таких обставин доведеться відмовитись. Якщо він продовжить втручатися в події на Лахліні, ми схопимо його на гарячому, а якщо це була одноразова акція, то помста зачекає.

— Ви знаєте мою думку, пані, — сказав Йорверт. — Фейлан не та людина, якій доручили б систематичну підривну діяльність. Йому просто сказали, що треба зробити, і не стали пояснювати, навіщо.

— Тоді він тим більше нас не цікавить. Я все-таки сподіваюсь, що Ворог і далі обмежуватиметься такими дрібними диверсіями і не наважиться відкрито нацькувати на нас своїх слуг.

— Чому?

— Бо інакше всі абрадські чорні довідаються, що можна володіти темною енерґією і не коритись Китрайлові. Мало того, ваш приклад свідчить, що кожен чорний має шанс позбутися залежності від Ан Нувіну. Невже ви про це не думали?

— Ще не мав часу подумати, пані. Правду кажучи, досі я не вірив у своє звільнення.

— Ну, тепер ви переконалися. Гадаю, серед ваших колишніх колеґ знайдеться чимало таких, хто пішов на службу Ворогові не з ідейних міркувань, а задля сили. І вони радо вхопляться за можливість звільнитися від пут, зберігши владу над темною енерґією.

— Певна річ, — підтвердив Йорверт. — І для нас це вигідно.

— У перспективі, так, вигідно. Але зараз це означатиме початок війни з Ан Нувіном, яка зашкодить нашій боротьбі за Лахлін. Тому нам на руку небажання Ворога розголошувати правду про нас і цим самим визнавати, що він не має повного контролю над доступом до темної енерґії. Поки він сподівається впоратись із нами тихо, без зайвого галасу, ми можемо більш-менш спокійно робити свою справу.

— Та врешті-решт він оголосить нам війну і кине проти нас усі свої сили.

— Тоді ми будемо воювати, — твердо мовила Елвен. — І звільнимо земний світ від його прислужників.

Розділ XIV
Дві Іскри

Івін розбудив сиґнал, що спрацював від поштових чарів. Як і більшість відьом, вона завжди мала при собі кілька аркушів зі спеціально налаштованим плетивом і особливим маґічним знаком для прийому важливих та невідкладних повідомлень. Утім, такі листи Івін отримувала вкрай рідко, бо не брала ніякої участі в керуванні Сестринством, не цікавилась абрадською політикою і навіть під час своєї багаторічної подорожі по континенту вела спокійне, розмірене життя. Тож усі справи, з якими до неї зверталися сестри, цілком могли зачекати до ранку.

Прокинувшись, Івін запалила в кімнаті світильник і передовсім поглянула на настінний годинник. Ішла третя по півночі, за вікном тужливо завивав вітер — з вечора на острів насунула снігова буря з півночі, й хуртовина розгулялася на всю губу. Івін не любила мінеганську зиму, вона вважала, що в четвертому столітті сестри-засновниці припустилися помилки, перебравшись сюди з Тір Шиншару. Тоді їхнє рішення було продиктоване небажанням вести суперництво за вплив у реґіоні з двома наймогутнішими на той час країнами — Шінаном та Хамрайґом, і вони заснували відьомську державу по інший бік Північного Абраду, де люди лише почали заселяти звільнені від демонів та чудовиськ території. Проте слідом за відьмами перемістився на північний захід і політичний центр абрадської цивілізації: Ґулад Хамрайґ та Ініс Шінан поступово втратили свої провідні позиції, а їхнє місце зайняли Івидон і Катерлах. Перший став узірцем справедливого державного устрою, який забезпечував усім громадянам мир, добробут та впевненість у майбутньому, а Катерлах завжди славився своєю військовою могутністю — як на суші, так і на морі. Навіть після розпаду Імперії він залишився найвпливовішим з усіх Північних Королівств, а чимало островів у Океані Івирид і досі перебували у васальній залежності від нього…

Івін присунулася до правого краю ліжка, де стояла невисока шафка з червоного дерева, висунула шухляду і взяла звідти горішній аркуш, на якому відчувалися свіжі поштові чари. Лист був коротенький, на три рядки:

Івін, вибач, але це важливо. Будь ласка, зайди до мене. Зараз же! Справа дуже серйозна.

Ейрін.

Івін розгублено кліпнула очима і ще раз перечитала написане. Ні, вона не помилилася, все так і було — Ейрін, що мешкала лише поверхом вище, надіслала їй серед ночі листа з проханням негайно прийти до неї. Без сумніву, сталося справді щось важливе, вона б не стала турбувати її через дрібниці. Але що заважало їй самій спуститися на шостий поверх і просто постукати в двері? Так було б набагато швидше…

Квапливо вибравшись із ліжка, Івін вступила босоніж у капці, накинула на себе халат і поспіхом вийшла зі спальні до передпокою,

1 ... 66 67 68 ... 148
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Первісна. У вирі пророцтв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Первісна. У вирі пророцтв"