Читати книгу - "Людина, що знайшла своє обличчя, Олександр Романович Бєляєв"

нерухоме майно Престо з метою забезпечення позову за договором. Отже, Престо можна було обвинуватити у спробі приховати майно, яке забезпечує позов. Престо лишалося втішатись тільки тим, що свідчення Цорна та кількох хворих, які у нього лікувалися, були на його користь. Престо — не обманщик, а справді Тоніо Престо, який змінив свій колишній вигляд. Але це мало допомогло йому. Прокурора, який особисто побував у лікарні Цорна, вразило все те, що він там побачив. Всупереч звичаю, він дав інтерв’ю газетним кореспондентам і висловив свій погляд на речі. На жаль, перевтілення Престо справді виявилося «трудним випадком у практиці» Цорна.

— Основою нашого державного ладу є право приватної власності, — заявив прокурор. — Будь-яка власність передбачає не тільки об’єкт, але й суб’єкт права власності, простіше кажучи, — власності без власника не буває. Чи буде це індивідуальна власність, чи групова, як, наприклад, акціонерні товариства, первинним носієм права власності завжди є фізична особа, людина з певним обличчям. Що ж буде з суспільством, якщо хазяїн власності почне міняти своє фізичне обличчя, мов рукавички? Кому ж ми пред’являтимемо позови? З кого справлятимемо збитки? Як боротимемось із злісними банкротами? А головне — як ми зможемо вести боротьбу із злочинцями, які почнуть підробляти свої обличчя під обличчя мільйонерів так, як тепер вони підробляють чужі підписи? Як відрізнимо ми справжнього капіталіста від підробного? Настане жахливий хаос. Ділове життя припиниться. Країна загине в анархії. Ні, в нашій країні ми не можемо допустити свободу зміни зовнішності людини.

В дитячому віці, з лікувальною метою, застосування методів доктора Цорна, може, ще й допустиме. Але для дорослих ні в якому разі! І тому я вношу в конгрес законодавчу пропозицію: негайно прийняти закон, що забороняв би дорослим людям — під страхом позбавлення майнових прав — змінювати свій зовнішній вигляд будь-якими способами, за винятком випадків неминучого хірургічного втручання для врятування життя. Щождо нашого обвинуваченого, то, хоч звичайно закон і не має зворотної сили, я все-таки вважаю за необхідне поширити санкцію закону, що мусить бути схвалений, на містера Престо і позбавити його всіх майнових прав. Це буде попередженням для інших.

— Ви держатимете Престо в тюрмі чи визнаєте за можливе випустити його? — запитав один з кореспондентів у прокурора.

— Оскільки з’ясувалося, що Престо не містифікатор, «суб’єктивно» його провина зменшилась, — відповів прокурор. — Він міг «бона фіде» — з чистою совістю — щиро помилятися відносно своїх прав на викрадення майна у самого себе. Це, звичайно, не зменшує, на мій погляд, його злочину, але все-таки дає мені можливість випустити його під розписку на волю, поки конгрес не розгляне моєї пропозиції і не схвалить новий закон. Залежно від того, як буде сформульовано цей закон, Престо буде виправданий або ж обвинувачений у крадіжці.

ПРОЩАЛЬНА ВЕЧЕРЯ

Престо випустили на волю без грошей, без дому й без імені.

Тоніо Престо повернувся в готель. До нього в номер прийшов метрдотель і ввічливо нагадав про те, що номер весь час вважався за ним, Престо, бо в номері були його речі, і що необхідно заплатити за рахунком.

— Добре, завтра вранці я вам заплачу, — відповів Тоніо, ходячи по номеру.

Метрдотель вклонився, не дуже довірливо глянув на Престо і вийшов.

— Але де ж я дістану грошей? — голосно сказав Тоніо.

Він підійшов до чемодана, відкрив його і почав витрушувати костюми, сподіваючись знайти в кишені випадково залишені там гроші. Грошей не було. А вони були йому необхідні. Хіба дати телеграму Гофману і просити його вислати кілька тисяч телеграфом?.. Але під час одержання їх можуть знову зустрітись утруднення. А втім, Гофман може вислати гроші на ім’я хазяїна готелю.

Престо думав і неуважно переглядав газету. Одна замітка привернула його увагу. У відділі театру і кіно повідомлялась найостанніша новина: міс Гедда Люкс виходить заміж за містера Лоренцо Марра. Лоренцо! Зірка на своєму сході, красень Лоренцо, кіноартист, який не раз грав разом з Престо. Престо — нещасливий, Лоренцо — щасливий коханець. Так було на екрані, так трапилось і в житті. Ось він, той напівбог, якому Люкс віддала свою руку і серце! Але хіба він красивіший, ніж перевтілений Престо? Тоніо поглянув у дзеркало. Так, так, Престо не менш красивий, ніж Лоренцо. Але у Лоренцо є ім’я, а Престо втратив свою славу разом із своїм обличчям…

Престо мусить побачитися з нею. Прокляття! У нього не лишилося навіть пристойного костюма. Вихідний обтріпався в тюрмі. Престо взяв перо і швидко написав телеграму Гофману:

«Вишліть десять тисяч доларів на ім’я містера Грін, готель «Імперіаль», Голлівуд. Престо».

Потім Престо попросив до телефону хазяїна готелю і сказав йому:

— Містер Грін, ви, мабуть, знаєте, що я цілком платоспроможний і тільки випадково потрапив у скрутне матеріальне становище. Завтра мене виручить мій друг Гофман. Він пришле десять тисяч доларів на ваше ім’я. Прошу взяти з цих грошей, що вам належить за моїм рахунком, а решту ви передасте мені.

Хазяїн готелю охоче згодився на цю операцію, і незабаром у кишені Престо лежали гроші, — за вирахуванням боргу, понад чотири тисячі доларів. Гофман замість десяти вислав тільки п’ять. У готелі Престо знову відкрили кредит, і обличчя лакеїв знову стали шанобливими. Антоніо купив собі новий костюм і, найнявши автомобіль, вирушив до Гедди Люкс.

— Міс Люкс, — сказав Престо, побачивши Гедду. — Я прийшов поздоровити вас. Ви знайшли свого бога?

— Так, знайшла, — відповіла вона.

— Ще раз поздоровляю вас і бажаю всіляких радощів… Я примирився з своєю долею людини, яка втратила обличчя. Ви вірите мені, вірите, що я справді Антоніо Престо, ваш давній товариш і друг?

Люкс кивнула головою.

— Так ось… у мене до вас є одне велике прохання.