Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Голодні ігри, Сьюзен Коллінз 📚 - Українською

Читати книгу - "Голодні ігри, Сьюзен Коллінз"

7 312
1
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Голодні ігри" автора Сьюзен Коллінз. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Голодні ігри, Сьюзен Коллінз» була написана автором - Сьюзен Коллінз, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Голодні ігри, Сьюзен Коллінз" в соціальних мережах: 

На сайті readukrainianbooks.com ми представляємо вам культовий роман "Голодні ігри" від визнаної майстрині слова - Сьюзен Коллінз. Ця книга перевернула уявлення про дистопію і стала справжньою літературною сенсацією.

Головна героїня книги - Кетніс Евердін, смілива і визначена молода дівчина, яка опиняється в центрі жорстоких Голодних ігор, де життя людей стає на рушниці. Вона вимушена боротися за власне виживання та обирати між найжахливішими варіантами, але її сила духу та рішучість ніколи не підводять. Кетніс - символ боротьби за справедливість і гідності в жорстокому світі дистопії.

Авторка, Сьюзен Коллінз, - це видатна американська письменниця, яка завоювала світову популярність завдяки своєму унікальному погляду на фантастику та соціальні проблеми. Її книги завжди надихають читачів на думки про справедливість і гуманізм.

На сайті readukrainianbooks.com ви матимете можливість читати цей захоплюючий роман та інші онлайн абсолютно безкоштовно і без необхідності реєстрації. Ми пишаємося можливістю надавати доступ до найкращих світових бестселерів українською мовою.

Запрошуємо вас на readukrainianbooks.com, де слово живе і надихає на думки про героїзм та гідність. Разом із нами ви зможете відкрити для себе неймовірні світи історій та пережити їхні емоції. 📚🔥


Читати ще книги автора Сьюзен Коллінз:
У вогні
Переспівниця

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 91
Перейти на сторінку:

Сюзанна Коллінз

Голодні ігри

Присвячую Джеймсу Проймосу.

Автор

Карколомний роман «Голодні ігри» збурює, приголомшує, тримає в напрузі... Я просто не міг відірватися.

Стівен Кінг

Книжка так поглинула мене, що я не втрималася й продовжувала читати її за обідом, ховаючи під столом. Кілька ночей поспіль я жила цією історією, адже навіть закінчивши читати, ночами я без сну лежала в ліжку й прокручувала її в голові... Роман «Голодні ігри» просто неймовірний.

Стефені Маєр

Частина 1

Трибути

Розділ 1

Коли я прокинулася, місце біля мене було холодне. Пальці інстинктивно потягнулися вперед, шукаючи тепла, яке завжди випромінювало тільце Прим, але не намацали нічого, крім цупкого жорсткого покривала, недбало кинутого на ліжко. Мабуть, сестричці наснився кошмар, і вона перекочувала в постіль до матері. Ну звісно, вона так і вчинила! Адже сьогодні Жнива.

Я підперла голову долонею. У спальні було достатньо світла, щоб усе розгледіти. Моя маленька сестричка Прим лягла на бочок і скрутилася калачиком, ставши схожою на кокон, а її щічка міцно притиснулася до маминої. Мати здавалася молодшою уві сні: вона й зараз на вигляд була страшенно виснажена, але принаймні не цілковито вичавлена. А от обличчя Прим було свіженьке, наче крапля дощу, і таке ж миленьке, мов примула, на честь якої її назвали. Колись матір також була дуже вродливою. В усякому разі так кажуть.

Обіч Прим, охороняючи її, сидить найпотворніший у світі кіт. Ніс його приплюснутий, піввуха бракує, а очі мають барву гнилого кабачка. Прим назвала його Денді, наполягаючи на тому, що шубка в нього не брудно-жовта, а золотиста й франтувата. Він ненавидить мене. Принаймні не довіряє. Хоча збігло вже чимало води, гадаю, він досі пам’ятає, як я намагалася втопити його у відрі, коли сестра принесла додому кощаве котеня з роздутим від глистів черевом, у якого на додачу ще й хутро кишіло блохами. А зрештою, останнє, що мені було потрібно, — це зайвий рот, який просить їсти. Але Прим так благала, вона навіть плакала — тож я не змогла їй відмовити. Проте склалося все добре. Мама вивела паразитів, а кіт виявився природженим мисливцем на мишей. Він ловить навіть поодиноких щурів. Іноді, коли я білую здобич, то підгодовую його тельбухами. Тепер він хоча б не шипить на мене.

Я ділюся тельбухами. Він більше не шипить. Це єдині можливі між нами стосунки, які аж ніяк не назвеш любов’ю.

Я посиділа трохи на краю ліжка, звісивши ноги долі, а тоді ковзнула у свої мисливські черевики з м’якої шкіри, яка уже давно набрала форми моїх підошов. Тоді натягнула штани, сорочку, заховала свою довгу темну косу під кашкет і міцно стиснула в руці торбу для харчів. На столі під дерев’яною мисчиною (а це єдиний спосіб захиститися від голодних щурів і котів) лежав апетитний шматок козячого сиру, загорнутий у листя базиліка. Подарунок від Прим на честь Жнив. Заховавши сир до кишені, я обережно вислизнула з кімнати.

Наш район Округу 12, який у народі прозвали Скибою, зазвичай переповнений шахтарями, які саме в цю годину поспішають на ранкову зміну. І чоловіки, і жінки — всі з низько опущеними плечима, опухлими суглобами, більшість із них уже давно не вичищають вугільної пилюки з-під обламаних нігтів і не намагаються вимити її зі зморщок на виснажених обличчях із запалими щоками. Але сьогодні темні, вкриті шлаком вулиці порожні, а віконниці на приземкуватих сірих будиночках затулені. Жнива розпочнуться не швидше ніж о другій. Можна ще трохи поспати. Якщо вдасться, звісно.

Наша хата стоїть на околиці Скиби. Тож мені достатньо минути кілька хвірток, щоб опинитися на брудному полі, яке зветься Левада. На межі з Левадою височіє залізний паркан-сітка, увінчаний колючим дротом, — власне, він оточує весь наш Округ 12. Теоретично дріт має перебувати під напругою двадцять чотири години на добу для того, щоб стримувати хижаків — зграї диких собак, поодиноких пум і ведмедів, які навіюють страх на жителів округу. Та оскільки електроенергією нас забезпечують по дві-три години щовечора, то зазвичай торкатися паркана можна цілком спокійно. Проте я завжди нашорошую вуха і якусь мить дослухаюся, чи не долине бува дзижчання, що означатиме: дріт справді під напругою. От зараз, наприклад, він мовчазний мов камінь. Розлогі кущі заступили мене, і я, плазуючи на животі, прослизнула крізь невелику щілину, яку розвідала кілька років тому. У паркані є й інші пристойні щілини, але ця так близько від дому, що я майже завжди вислизаю в ліс крізь неї.

Опинившись поміж дерев, я одразу ж витягнула з порожнистої колоди лук і сагайдак зі стрілами. Паркан — байдуже, під напругою чи ні, — а таки стримує хижаків за межами Округу 12. А от у лісі вони почуваються як удома, а ще слід пам’ятати про отруйних змій, скажених тварин і на додачу — про відсутність протоптаної стежки. Проте в лісі багато їжі, треба тільки знати, як її знайти. Мій батько знав і трохи навчив мене, перш ніж його розірвало на шматки під час вибуху в копальні. Не було що ховати, останків не залишилося. Тоді мені виповнилося одинадцять. Минуло вже п’ять років, а я досі кричу вві сні, благаючи його тікати...

І хоча пробиратися в ліс заборонено і за браконьєрство можна отримати найсуворіше покарання, чимало людей зважилися б на це, якби мали зброю. Та більшість із них недостатньо відважні й не стали б ризикувати, маючи в руках тільки ніж. Мій лук — справжній раритет, один із тих, що були змайстровані ще моїм батьком, — я надійно заховала всі луки в лісі, обачно загорнувши їх у водонепроникну тканину. Батько міг би непогано заробляти, продаючи луки, але якби про це стало відомо владі, його б публічно стратили, звинувативши у підбурюванні до перевороту. За браконьєрство також можна отримати смертний вирок, проте більшість миротворців заплющують очі на те, що дехто з нас полює, адже вони так само хочуть свіжого м’яса, як і всі інші. Власне, вони — наші найкращі клієнти. Проте м’ясо — це одне, а от поширювати зброю на Скибі ніхто б ніколи не дозволив.

Максимум, чого можна очікувати від мешканців нашого району, — це вилазки в ліс восени по парочку стиглих яблук. Але ніхто ніколи не відходить далеко від Левади. Завжди тримаються близько до паркану, щоб за перших ознак небезпеки одразу

1 2 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Голодні ігри, Сьюзен Коллінз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Голодні ігри, Сьюзен Коллінз"
researcher of different eras
researcher of different eras 10 лютого 2024 01:39

Ця книга тримала мене в напрузі, без перебільшень кожну свою вільну хвилину я витрачала на прочитання цієї книги. Я навіть не могла зупинитися, я частенько говорила: "Ще одна  сторінка, ще одна". І таким способом на 3 день я на 91 сторінці. Подив і питання - це те, що залишила мені 91 сторінка.

(З ким буде Катніс? Яке життя їх чекає після ігор? Можливо їх переслідуватимуть?Чим вона буде займатися, бо думаю через приплив уваги вона не зможе полювати і продавати свою здобич на чорному ринку. )

Раджу прочитати її вона того варта, щоб почати читати книги та покращити свої знання про ліс.

(Чимось дана книга схожа на книгу"Часодії" Наталії Щерби) 

Хочу подякувати за молодіжні книги українською мовою сайту readukrainianbooks.com. Саме ваша важка праця збагачує нашу країну зарубіжними творами.

Дякую.