Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Тобі треба поїсти, – простягає він мені ложку та суп, від якого так приємно пахне.
Я ніколи не страждала на відсутність хорошого апетиту, але сьогодні, як і вчора нічого не хочеться. Мабуть, температура відбиває бажання підкріпитися, навіть у такої ненажери, як я.
– Де ти його взяв? – беру тарілку в руку і здивовано дивлюсь на Андрія.
– Заїхав у ресторан і взяв тобі поїсти, я не сильний у приготуванні, можу хіба що пельмені зварити, – пояснює він, наче я не знаю. Все ж таки, стільки років, ми провели разом.
Роздивлююсь його і не можу зрозуміти у чому річ, він ніби спантеличенний. Вираз обличчя, такий, що я не можу прочитати, мені стає і цікаво, і певною мірою дивно.
– Щось не так? – не знаю, нормально буде що я лізу в його голову, але говорити все одно нема про що, а тишу заповнити в кімнаті, варто.
– Я сказав Даші, що я її батько, – спокійно відповідає Андрій і я відчуваю, що температура в порівнянні з цією новиною, якась безглузда нісенітниця.
ось і настав цей момент)
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибач та зрозумій, Катя Кірініна», після закриття браузера.
