Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

Наступні кілька днів пройшли за одним сценарієм. У нас сил не вистачало навіть повечеряти, у кімнати ми практично повзли, настільки виснажуючі були тренування.

Але варто зазначити, що у нас вже набагато краще все виходило. Ми діяли все більш злагоджено, дедалі частіше розуміли одне одного без слів . На другий день ми змогли сповити Хара перш, ніж він привернув до себе увагу, в черговий раз потрапивши під навіювання Ділари. І навіть просунулися картою - від млина до села пройшли. Там, правда, застрягли міцно. Цивільні ходять туди-сюди, неможливо ні передбачити їхній маршрут, ні їхню реакцію на нас, і чорт його знає, де там можна сховатися. А ось зі щитами, як і раніше, нічого не виходило. Я пробувала знов і знов, але все безрезультатно. Ми навіть із ректором удвох намагалися накинути захист на інших і все одно з цього не було ніякого зиску. Мулгоу вважав, що вся справа у камені, у його впливі. Оскільки саме моя магія входить із ним у резонанс, то й вдається посилити лише мої особисті щити. А при спробі вкрити ними інших - камінь просто не працює. Прикро і сумно, але я все ж таки намагатимусь знову і знову. Мені здається, що спосіб є, просто я його ще не знаю.

Ситуація з принцом трохи зрушила з мертвого місця і ми нарешті дізналися його ім'я - Даррел Берк. У військову школу його забрали як сироту. Згадати особливих подробиць йому не вдалося, але тепер ми хоча б знаємо, кого потрібно шукати. Здається це ім'я я десь чула, так що можливо, що в Беллум ми перетиналися.

- Трохи відпочиньте, - сказав ректор, коли ми вкотре вилетіли з симуляції, - ось випийте зілля, щоб відновити сили.

До нас у повітрі пливли чотири флакони. Осушивши їх, нам справді стало краще, майже одразу пішов приплив сил. За всіх не скажу, а ось я себе перестала відчувати розбитою.

- Я все думаю, над тим, що сказав принц, - звернулася я до Мулгоу, - він навчається як воїн і жодного разу не використав магію. Але я точно знаю, що спадкоємець був магом. Куди ж могли подітися його сили?

- Підозрюю, що вони запечатані, - озвався ректор, налаштовуючи сферу на наступний забіг. - разом із тією частиною свідомості, яку ви бачите ночами.

Значить, принц буде повним профаном у магії і на його навчання доведеться витрачати всі сили. Та що ж за невдача?

Гаразд, опустимо весь цей момент, потрібно зараз зосередитись на щитах.

- Я хочу спробувати ще раз зі щитами, - підвелась я на ноги.

- Це даремно, Лібор, - відповів О'Ларс, - ваше завдання полягає в тому, щоб знайти принца. Ніхто з нас його не знає, до того ж, ви не менталіст, а артефактор. Та й з Вашими пошкодженими каналами ви лише ослабнете.

- І що ви пропонуєте? - огризнулася я.

Ельф зітхнув, подивився на ректора, котрий уважно стежив за нашим діалогом.

- Ми слабкі, нам потрібен щонайменше ще один учасник, - задумливо протягнув О'Ларс.

- Ти пропонуєш когось конкретного? – уточнив Мулгоу.

Ми з хлопцями перезирнулися. В останній момент когось вводити? А тренування, а підготовка? Це все вимагає часу, а ми не знаємо, як довго принц зможе протриматися в Беллум. Та й чорт знає, як на зволікання відреагує заклинання пошуку втраченого.

- Нам потрібен хтось сильний, хтось, кому не потрібно довго пояснювати та тренувати, – загинав пальці ельф, поки перераховував, – хтось, кому можна довіряти. Я думаю, що чудово підійде професор Форгаур, - підсумував він.

Хлопці тут же змінилися в обличчі, схоже вони знали цього професора і дуже його поважали, хоч переляк все ж таки майнув у їхніх очах.

- А хто це? - пошепки запитала я у Хара, так як він стояв зовсім поруч.

- Пам'ятаєш, ви з Ді бачили, як Айт контроль втратив на занятті? - дочекавшись мого кивка, він продовжив, - Це заняття якраз і вів Форгаур, він куратор бойовиків.

Солідний дядько! Тепер зрозуміло, від чого хлопці так зреагували. Я його мигцем бачила, а все одно перейнялася силою та витримкою професора. Треба визнати, О'Ларс мав рацію, він дійсно міцно посилить нашу команду.

- Згоден, - після недовгого роздуму, відповів ректор, - Айтварас, будьте ласкаві, приведіть зараз грема Форгаур!

Староста кивнув і пішов за професором, а нам наказали поки що відпочивати.