Читати книгу - "Король шрамів, Лі Бардуго"

Там уже зібралися Женя Сафіна, Давід Костюк і Толя, брат-близнюк Тамар, який мало не зачіпав головою стелю і з яким Ісаак час від часу обмінювався поетичними збірками. Хлопець із подивом побачив обох близнюків, зазвичай принаймні один із них залишався поряд із королем.

— Капітане Андрєєв, не хочете сісти? — запропонувала Женя Сафіна. На превеликий хлопців подив, вона пригостила його чаєм, поцікавилася здоров’ям і аж тоді повідомила звістку, що змінить усе його життя: — Король зник.

Почута історія була справді дивна, та Ісаак розумів, що йому повідомили лише найважливіше: король Ніколаї та генерал Назяленскі подорожували в супроводі Батаарів, аж раптом зникли посеред пісків Неморя. Близнюки влаштували ретельні пошуки, намагаючись не виказати себе, однак не знайшли жодного сліду.

— Ми навіть не знаємо, чи в небезпеці король та чи потрібно його рятувати, — підсумувала Женя. — Але можна не сумніватися: щойно наші вороги дізнаються про зникнення короля, вони неодмінно скористаються вразливістю держави. Конкретного спадкоємця равканського трону в нас немає, тож необхідно зберегти правителеву відсутність у таємниці, поки не повернемо короля чи не вигадаємо якоїсь стратегії.

— Авжеж, — пробурмотів Ісаак, уявляючи, яка паніка здійметься в народі.

Женя глибоко вдихнула.

— Але за два тижні до Ос Альти приїде сімнадцятеро принцес, представниць шляхетних родин і заможних панянок зі слугами й васалами; кожна з них сподіватиметься познайомитися з Ніколаї і стати королевою Равки. На жаль, для цього нам бракує монарха. І саме тому нам потрібен ти.

— Я?

— Ти зіграєш роль короля.

Ісаак усміхнувся, не знаючи, як іще реагувати на почуте. Жарту він не зрозумів, однак готовий був підіграти. Проте Женя Сафіна не відповіла йому усмішкою.

— Король власноруч розробив запасний план на той випадок, якщо його поранять чи… зроблять недієздатним, — м’яко пояснила дівчина. — Ми й гадки не мали, що його доведеться втілювати в життя так швидко й без жодної підготовки. Серед кандидатів був ти. Ви приблизно однакові на зріст. Ти знаєш багато мов. Я сподіваюся, що зможу перекроїти тебе й додати достатньої схожості з королем, щоб обдурити навіть вартових, які супроводжували його роками.

— Принаймні поки сидітимеш мовчки, — додав Толя.

— Точно, — погодилася Женя. — Зовнішня схожість із Ніколаї — це лише перше завдання. Говорити, як він, ходити, як він, та й усе решта… ну, це залежатиме від тебе.

— Я… ви ж не плануєте, що я вдаватиму із себе короля, — озвався Ісаак. Про таке годі було й думати. Повна нісенітниця.

— Плануємо, — відповів Толя, схрестивши на грудях кремезні руки. — Ще б пак.

— Але вибір нареченої, безумовно, можна відкласти. Якщо король збирається обрати королеву…

— Наречені можуть зачекати, — погодилася Тамар, — а от питання національної безпеки не можуть. Розвіддані повідомляють, що одна з вартових Тавґхараду готова перейти на наш бік. Можливо, це наша єдина можливість налагодити з нею контакт і дізнатися про розташування важливих військових об’єктів Шу Хана.

Тавґхарад. Дослівний переклад — «залізні кулаки», але Ісаак знав, що так називають елітних солдатів на варті та службі шуанської королівської родини. Якщо хтось із них наважився на зраду, в цінності інформації не слід було навіть сумніватися.

Тамар Кір-Батаар подивилася на хлопця суворим поглядом золотавих очей і нагадала:

— Ти потрібен країні.

Проте переконала його не вона, а Женя, яка додала своїм спотвореним шрамами ротом:

— І своєму королю.

Ісаак погодився. Звичайно, погодився. Це був його військовий обов’язок і найменше, чим він міг віддячити королю, який так багато зробив для нього і його родини.

Так усе й почалося: уроки етикету, уроки виправки, як правильно сидіти і стояти. Ісаак мусив удавати з себе не просто заможну і значущу людину — йому доведеться зіграти самого короля. І не просто короля, а юного короля, що став легендою. Ніколаї був цілковитою протилежністю Ісаака. Упевнений, рішучий, відкритий для цілого світу. А єдиним талантом Андрєєва була схильність до мов, та й вона тепер перетворилася на ваду, позаяк хлопець розмовляв шуанською краще за короля, а на земені мав ліпшу вимову.

Однак найдивовижнішим був час, проведений під куполом, коли хлопець пітнів у своєму одязі поряд із Женею Сафіною, дівчиною з одним бурштиновим оком і волоссям кольору надвечірнього сонця. Ісаак знав, що вона лише виконує свою роботу, та однаково гостро відчував, як Краяльниця дивиться на нього, не оминаючи своєю увагою, і навіть трошки закохався. Нерозумно було плекати до неї якісь почуття. Женя, вочевидь, кохала Давіда Костюка, геніального Творця, який часто мовчки сидів поряд із ними й читав стоси документів або шкрябав щось у велетенському записнику зі сторінками з міліметрового паперу. На жаль, Женина безсумнівна прихильність до непомітних чоловіків лише розпалювала Ісаакові почуття. Один зі шрамів ледь помітно відтягував донизу лівий кутик її рота, і хлопець неодноразово помічав, що мріє поцілувати його. Та Краяльниця вмить повертала вартового до реальності, боляче тицяючи пальцем у плече. «Сядь рівно, Ісааку, — наказувала вона. Або жалілася: — Ісааку, ти затуляєш мені світло».

Іноді, поки Женя працювала, хтось приходив, щоб почитати хлопцеві підручник керчинської історії або перевірити його знання торговельних шляхів. А подеколи члени Тріумвірату обговорювали стратегії, тож Ісаакові залишалося хіба сидіти там як статуя.

— Ми можемо потайки вивести його з Палацу тунелями, коли стемніє, — запропонувала Тамар, розмахуючи в повітрі однією зі своїх сокир, від чого Ісаак спітнів іще більше. — А зранку розіграємо королівське повернення з прощі. Облаштуємо все так, наче він заночував у графа Кіріґіна.

— А як ми пояснимо Зоїну відсутність? — поцікавився Толя.

Женя відступила на крок, оцінюючи свою роботу з Ісааковим підборіддям.

— Скажемо, що вона вирушила до Ос Керво. — Дівчина потерла очі й потягнулася до горнятка з чаєм. — Не розумію. Ніхто не може зникнути без жодного сліду.

— Ніколаї чудово вдається неможливе, — буркнув Толя.

— Може, йому просто знадобилася відпустка, — припустила Тамар.

Толя пирхнув.

— А може, він нарешті так остогиднув Зої, що вона закопала його під купкою піску.

Та Женя не засміялася.

— Чи, може, це справа Аппаратових рук і він знову взявся за підготовку державних переворотів.

— Якщо так, — озвався Давід, — незабаром він прийде по нас.

— Дякую, коханий. Це неабияк підбадьорює.

Сокира Тамар уповільнилася.

— Якби все це влаштував Аппарат, то, як на мене, він уже розголосив би на весь світ про зникнення короля.

— Хай там як, — підсумував Толя, — нам доведеться не підпускати його до Ісаака. Священник занадто кмітливий, щоб не помітити, що король… це не