Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

Пеньковський виступає перед судом.

Суд пройшов краще, ніж генеральна репетиція. І дали йому не 15 років, а вищу міру. Відразу ж після процесу поширилися чутки про те, що Пеньковський помилуваний і залишився живий, що йому змінили зовнішність і дали інші документи. Ці чутки циркулюють до цього часу; їх джерелом були неодноразові репетиції процесу, які завершувалися винесенням відносно м'якого вироку.

Пеньковський слухає вирок.

Разом з ним на лаві підсудних сидів зв'язковий британської розвідки Гревіл Він. Він отримав 8 років, але наступного року був обміняний на спійманого радянського розвідника.

Громадянин Великобританії Гревілл Вінн, зв'язковий Пеньковського, виступає в суді. Він був арештований спецслужбами Угорської Народної Республіки в Будапешті 2 листопада 1962 року і переданий СРСР. Засуджений до 8 років позбавлення волі; через рік його обміняли на радянського розвідника Конона Молодого, що попався у Великобританії.

Я абсолютно свідомо не торкаюся долі американських і британських учасників цієї історії. Вони самі розповіли багато. А те, що не сказано, нехай розкопують американські та британські історики. Якщо їм, звичайно, цікаво. Моє ж завдання лише в тому, щоб скласти всім відомі, всім видимі шматочки в єдину мозаїку.

3

Про те, що Пеньковського здав американець, нам, майбутнім видобувним і оброблювальним офіцерам ГРУ, неодноразово казали викладачі Першого факультету Військово-дипломатичної академії Радянської Армії. Було ясно, що у викладачів робота така - залякати молодих розвідників, бажання відбити до супостата перебігати: перебіжить, а вони тебе здадуть, як Пеньковського.

Але викладачі наші за рідкісним винятком були людьми розумними, бо слова свої підтверджували фактами, з якими було важко не погодитися. А факти зводилися до того, що Пеньковський заважав військово-промисловому комплексу США.

4

ГРУ і КДБ - ворожі організації.

Як Гестапо і Абвер.

ГРУ добувало таємниці противника, КДБ наглядала за ГРУ. Ми були завжди поруч. І чекісти посміювалися: так ми вашого Пеньковського вирахували майже за рік до арешту! Та ми реготали, слухаючи кожне його слово під час зустрічей з чужоземними розвідниками в Москві!

Зараз Інтернет заповнений спогадами чекістів, які стежили за Пеньковським: ми реготали...

Всі чекісти вірою і правдою служили своєму режиму, режиму ідіотів і злочинців. Цьому режиму вони клялися у вірності. Полковник Пеньковський Олег Володимирович наносив смертельний удар владі, яку чекісти повинні були захищати. Але вони реготали... І нічого не робили.

5

Пеньковський був убитий. Тим часом процес розпаду Радянського Союзу набирав обертів. У 1963 році повстав Кривий Ріг. Було спалено відділення міліції, на телеграфному стовпі повішений міліціонер, який стріляв у люд. Бунт довелося душити вогнем на ураження. Призвідників - вірніше тих, кого такими виставили на суді, - розстріляли.

Але повстав Сумгаїт.

Напруга зростала, все повинно було вибухнути і завалитися. І тоді Хрущов пішов на крайні заходи. Радянський Союз став закуповувати хліб у клятих капіталістів, в основному в Америці. В 1963 році Хрущов заплатив за ввезене зерно та інше продовольство 520,3 тони золота.

Хрущов був зрадником, ворогом народу, зрадником Батьківщини. Якби він малу частку того золота платив власному народу, то в країні був би достаток хліба, м'яса, масла і всього іншого. Але Хрущов чітко стояв на своєму: нехай селяни в колгоспах грошей не отримують, нехай вироджуються і спиваються, а золото віддам американцям. Нехай Америка процвітає. Нехай американському фермеру буде добре.

Так і пішло. Щороку Хрущов, а потім ті, хто його змінив, платили Америці данину сотнями тон золота, щоб власний народ вимирав у злиднях. Жебраками легко керувати.

Система налагодилася проста: золото, яке кремлівські вожді платили американцям, до нас уже ніколи повернутися не могло. Це втрата непоправна. А пшениця - продукт відновлюваний. В Америці наступного року виростала нова пшениця. І її знову продавали за золото.

Радянський Союз будував усе нові ракети й підводні човни, танки й бойові літаки. Заради того, щоб відбити можливий напад: віддамо останнє, але ракет наклепаємо. Лише б не було війни. Але Америці було зовсім нічого нападати на дурнів, які добровільно віддають свої скарби. Навіщо на них нападати, якщо вони й так данину справно платять?

6

А Радянський Союз готувався до зруйнування проклятого капіталізму. Радянський Союз будував підводні човни і ракети, танки і стратегічні бомбардувальники. Все більше і більше. Радянський Союз озброював увесь світ автоматами Калашникова. Радянський Союз підтримував будь-яких борців проти капіталізму, будь-яких екстремістів і терористів. І співали ми пісню: іншого немає у нас шляху, в руках у нас гвинтівка.

Іншого шляху дійсно не було. Прокляте капіталістичне оточення треба було знищувати. В іншому випадку Радянський Союз повинен був неминуче впасти, бо переваги вільної економіки перед бюрократичною були надто очевидні.

Але наші вожді, вкладаючи жахливі засоби у виробництво зброї і підтримку борців проти капіталізму в усьому світі, не задумувалися над досить простим питанням. Якщо ми в кінцевому підсумку поламаємо капіталізм, то хто ж нас тоді буде годувати?

7

Жовтень 1962 року - апогей розвитку Радянського Союзу. Вища точка польоту.

Далі почалося ковзання вниз. Вожді розуміли: треба щось або когось міняти. Перш за все - Хрущова. Змова назрівала.

У жовтні 1964 року Хрущов відпочивав на берегах Чорного моря. У цей час без його відома було зібрано пленум Центрального Комітету. І Хрущова ввічливо попросили повернутися в Москву.

Хрущов сказився. Як? Який пленум? Чому не доповіли?

Хрущову ніхто нічого не пояснював: повертайся, чекаємо.

А хрущовська охорона - це КДБ. Хрущовська охорона - в підпорядкуванні генерал-полковника Семичастного.

Весь урядовий зв'язок - це теж КДБ. Він теж підпорядкований генерал-полковнику Семичастному.

І весь урядовий транспорт - кораблі, поїзди, літаки, - все це КДБ.

Хрущов - у руках товаришів з гарячими головами і холодними серцями. Він прилетів до Москви. І тут 13 жовтня 1964 року люди, яких Хрущов сам піднімав з грязі просто в князі, висловили йому все, що про нього думають. Хрущов того дня був знятий з усіх посад. Наступного дня, 14 жовтня, рішення партії було оформлене офіційно.

Через п'ять днів, 19 жовтня 1964 року, начальник Генерального штабу Збройних Сил СРСР Маршал Радянського Союзу Бірюзов Сергій Семенович загинув у авіаційній катастрофі.

Поки Хрущов був при владі, його ніхто не чіпав, але справу Пеньковського йому не