Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Легковажна наречена, Аліна Амор 📚 - Українською

Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легковажна наречена" автора Аліна Амор. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 96
Перейти на сторінку:

Думаю, виглядала я зараз ненабагато краще за Крістіана: розпатлана, заплакана, на руках сліди крові після того як він схопив мене в коридорі…

Райан обернувся до слуги:

- Поль, будь ласка, подбай про Евелін…

Герцог стиснув мої долоні наостанок, знову відкрив портал і зник у ньому.

Я ж подивилась на свої руки з кровавими розводами та скривилася і це не промайнуло мимо уважного погляду Поля. Він услужливо запитав:

- Пані хотіли б прийняти ванну?

О, ванна - це чудова ідея. Кров Крістіана після того, як розбила йому ніс потрапила мені на волосся, а звідти і на спину. Спочатку мені було не до цього, але чим далі, тим гидкішими ставали відчуття від липкої тканини. Хотілося здерти з себе сукню та запрати, а ще краще – викинути та забути.

- Так, валяй! - уже не фільтруючи що несу, втомлено махнула рукою я.

І тільки помітивши, як здивовано витяглося обличчя дворецького, виправилась:

- Буду вдячна, якщо приготуєте ванну.

Поль кивнув, запропонував сісти на диван, але я чемно відмовилася, і він пішов. Сидіти зараз точно не зможу, тільки нервово ходити по кімнаті і заламувати руки.

Я підійшла до вікна, виглянула в нього та побачила море… Ідея прийшла миттєво, і я, не задумуючись, швидко вийшла з кімнати, а слідом і з дому, вийшла у внутрішній двір і побігла до води.

Дім Райана теж знаходився на скелі, як і замок дядька, і я подумала: раптом тут є вихід до моря? Мені пощастило бо метрів за п'ятдесят дійсно виднілися кам'яні сходи, що вели вниз. Я збігла по ним і ні хвилини не зволікаючи, стягнула з себе через голову ненависну сукню. Кинула її на каміння, швидко скинула туфлі, і залишившись в одних панталончиках та легкій нижній сорочці довжиною до середини стегна з насолодою увійшла у воду.

Ооо... Та це ж чистий кайф...

Я ніколи раніше не відчувала такого задоволення купаючись у морі. Вода змивала мою злість та напругу, а натомість дарувала радість та умиротворення.

Ніч була безхмарною і напрочуд ясною, а місяць молодим та серповидним. У Мірадейї взагалі зазвичай дуже світлі ночі, якщо небо не затягнуте хмарами. І от сьогодні заворожливо мерехтіли яскраві зорі, співали цвіркуни, а легкий бриз приносив запах бузку, що цвів на скелі.

Плавала і ніжилася я довго, вода була по-літньому теплою, добре прогрітою за день. Коли втомлювалась від плавання - лягала на спину і насолоджувалася відчуттям розслабленості та легкої втоми м'язів. Повітря ставало все більш прохолодним і виходити з лагідного і затишного, як парне молоко моря не хотілося.

Час від часу я бачила на скелі слуг, які приглядали за мною. Мабуть, хвилювались, щоб їх дивна нежданна гостя ненароком не потонула.

І в мою бідову голову почали приходити критичні думки.

Ну навіщо мені мозок якщо я ним не користуюсь?!

Ось так завжди, піддаюся емоціям, роблю необдумані вчинки і говорю дурні слова. А потім шкодую…

Але нічого уже не вдієш, правда спливла. Точніше, я сама все вибовкала як на духу… Ну й нехай! Набридло брехати.

Ще я ніяк не могла зрозуміти вчинок Крістіана. Хіба це той самий романтичний закоханий хлопець із щирими променистими очима, якого я знала? Невже я зовсім не розбираюся в людях? Його дії ніяк не в'язалися з тим образом, що зберігся у моїй пам'яті.

Після чергового запливу, я глянула на скелю та помітила на ній Райана, і радісно помахала йому рукою. Давно він там стоїть і спостерігає за мною? Наречений завмер, а його обличчя ніби закам'яніло.

Я ж згадала все, що сьогодні наговорила йому. І не лише йому. Це ж треба було так втратити контроль над собою!

Він, напевно, дуже невдоволений. Можливо навіть знову казиться.

А тут ще й його наречена купається напівголою в морі на радість слугам. Це ж у моєму світі нормально у бікіні на пляжі дефілювати, а тут жінки в принципі не плавають у відкритих водоймах. Показатись перед чоловіком у нижній сорочці можна хіба якщо ви одружені. А мокрою вона ще й виявилася напівпрозорою та прилипла до тіла.

Все це я зрозуміла коли почала вибиратися на берег. Дно було гальковим, камінці впивалися гострими бочками у стопи і швидко вийти не виходило. Кілька разів я мало не навернулася, балансуючи на слизьких камінцях. Але поки герцог обходив скелю по кам'яних сходах я все ж встигла вийти на берег та натягнути на себе криваву сукню. Косо-криво, але вже краще ніж нічого. А іншого одягу нема! І ще це відчуття сухого одягу поверх мокрої білизни. Брр…

Мокра спідня сорочка одразу почала проступати вологою на оксамиті сукні, а вода з волосся потекла по спині, так що вигляд у мене був іще той, а про відчуття я й взагалі мовчу. Я засунула ноги в туфлі та підняла голову.

Райан підійшов зовсім близько й уважно глянув у вічі. Потім так само мовчки поклав долоні мені на потилицю, запустив пальці у мокре волосся, притягнув і поцілував.

О так! Те що треба!

Спочатку ніжно і ласкаво, але чим далі тим все спрагліше, поглиблюючи поцілунок і затягуючи у вир солодких п’янких відчуттів.

1 ... 66 67 68 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легковажна наречена, Аліна Амор"