Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Легковажна наречена, Аліна Амор 📚 - Українською

Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легковажна наречена" автора Аліна Амор. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 96
Перейти на сторінку:

- Знаєш, а ти ще пошкодуєш! - з погрозою в голосі промовив він, зло примруживши очі.

І мені остаточно зірвало дах:

- Вже пошкодувала! – закричала я.

Хотілося кинутися на нього розлюченою кішкою і роздряпати й досі симпатичну незважаючи на розбитий ніс мордашку. І заштовхати образи та погрози назад у його брудний рот.

Ну, вивели! Обидва!

Я ж людина творча, ранима, з тонкою душевною організацією, і якщо мене довести – тісно буде всім.

Але я стримувала свої душевні пориви, бо я ж типу аристократка! Стояла зі стиснутими до білих кісточок кулаками і спопеляла колишнього бойфренда зневажливим і лютим поглядом.

Не витримавши цієї дешевої мелодрами, Райан гаркнув:

- Замовчіть!

На відміну від нас, герцог уже заспокоївся і повернув собі крижане самовладання.

І ми з Крістіаном притихли, як миші у кутку, разом уставившись на нього.

Вже спокійнішим тоном Райан промовив:

- Я все зрозумів.

Яке щастя! Хоч комусь тут усе зрозуміло!

Герцог перевів погляд на мене і холодно скомандував:

- Евелін, залишайся тут.

Потім зцапав Крістіана за комір як кошеня за загривок, потягнув вверх, підіймаючи зі стільця і штурхнув перед собою у напрямку дверей.

- А з тобою, Крістіане, ми ще поговоримо, - з погрозою в голосі пообіцяв він.

Двері за ними грюкнули, закрившись, і я залишилась одна в кабінеті у дзвінкій тиші.

А втім добре. Сил уже не було відгавкуватися від цих двох!

Я обернулась до вікна і побачила невеличкий викладений бруківкою внутрішній дворик, що мав незвичайну п’ятикутну форму як і сама будівля Королівської Служби безпеки, з одинокою розлогою яблунею посередині. З неї майже обпав увесь білий цвіт і лежав килимом унизу як перший сніг. Я бездумно дивилась на це дерево і ці білосніжні пелюстки на бруківці, та тільки зараз помітила як колотиться моє серце і усе ніяк не може заспокоїтись. Мені раптом захотілось стати як ця яблуня: такою ж безжурною та величною, щоб так само спокійно текла по моїм жилам кров, як тече сік по гілкам деврева, а не кипіла від пристрастей.

Та не встигла я вгамувати свою гарячу кров, як повернувся мій наречений.

- Я тебе забираю, - просто сказав він, ніби це щось пояснювало.

- Куди? - зухвало запитала я, знову задерши підборіддя, хоча впевненості зовсім не почувала, скоріше жахливу втому, що давила мені на плечі.

- Побачиш.

Райан відкрив портал і втягнув мене до нього за руку.

Ми опинилися у світло-зеленій затишній вітальні біля мармурового різного каміну. Я ніколи раніше тут не була.

- Це мій міський особняк, – пояснив Райан.

Я механічно кивнула.

- Евелін, я думаю тобі треба охолонути, - тихо сказав він, поклавши долоні мені на плечі.

- Я теж так думаю, - прошепотіла я, бо горло прихопило спазмом, та опустила очі додолу.

Щось віддалено схоже на сором і здорову оцінку ситуації почало проникати у мою свідомість. А на очі навернулися злі непрохані сльози.

Адреналін уже відкипів у крові та вимагав виходу. Коктейль із почуттів та емоцій був вибухонебезпечним, чого там тільки не було: пережиті страх та паніка, полегшення, злість, схвильованість, бравада та готовність захищатися… Здавалося, мої нерви натягнуті як канати та дрібно тремтять.

А ще раптом захотілося плакати… Бо все скінчилося і вже можна.

Райан раптом обійняв мене міцно та водночас ніжно, і я не стрималась та розплакалась. Він гладив мене по голові, щось тихо говорив, заспокоюючи голосом, а сльози котилися градом і я захлиналася у риданнях.

І не відразу дійшов сенс його спокійних тихих слів:

- Пробач… У мене склалося враження, що Патрік отримав за занадто наполегливі залицяння. Не схоже було, що він хотів завдати тобі шкоди, раз дав себе побити... Тим паче дівчині... Та й не зрозуміло було, як ви опинилися наодинці, далеко від усіх... - і він роздратовано крізь зуби пробурмотів, - і куди дивилися агенти?

Я схлипнула і підняла на нього заплакані очі:

- Але спершу вирішив вислухати мене?

Райан сумно посміхнувся:

- Ну, а кого ж іще?

І пояснив:

- Ти озвучила серйозне звинувачення. Мені треба було переконатися, напад це чи непорозуміння.

У вітальню саме зайшов літній чоловік. Він зупинився біля дверей і мовчки здивовано дивився на нас. Герцог жестом наказав йому лишитися.

Я принишкла, а Райан прошепотів, цілуючи мене у волосся:

- Мені треба повертатись. Але як тільки з'явиться можливість - я прийду. Гаразд?

- Гаразд, - пробурмотіла я, дивлячись у підлогу.

1 ... 65 66 67 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легковажна наречена, Аліна Амор"