Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Легковажна наречена, Аліна Амор 📚 - Українською

Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легковажна наречена" автора Аліна Амор. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 96
Перейти на сторінку:
Глава 20. Маски зірвані

Не знаю, повірив мені Райан чи ні, але він знову відкрив портал, що уже почав розсіюватись, узяв нас із злочинцем за руки і за кілька секунд ми перенеслися в якийсь кабінет. Думаю, у Службі безпеки, бо обстановка була лаконічною, невибагливою і зовсім не домашньою: важкий дубовий стіл з документами, писемними приладдями та прозорим кристалом розміром з мій кулак, шкіряне крісло за столом, з чорним камзолом, недбало накинутим на спинку, та гостьовий стілець, оббитий зеленою тканиною, навпроти столу та поставлений боком до нього, зелений килим на підлозі, шафа з книгами, карта Мірадейї на стіні, великий глобус біля шафи та й власне усе.

Герцог мовчки вказав рукою моєму викрадачу на гостьовий стільчик. Все-таки найбільш постраждалий із нас двох! Поки той сідав, Райан не відриваючи від нього погляду, оперся об стіл стегнами та натиснув на кристал, і коли той спалахнув блакитним світлом, голосно промовив:

- Цілителя в мій кабінет!

Він хмурився, дивлячись на окровавлене обличчя злочинця, і задумливо закатав рукава на сорочці, хоча вони й без того були завернуті до ліктів.

Потім піднявся, взяв мене за руку і відвів до вікна, подалі від нападника але щоб водночас стежити за нами обома.

- Стій тут, - наказав він.

А сам повернувся до столу, знову сперся на нього стегнами та долонями і врешті звернувся до мене:

- Евелін, ви впевнені, що вірно зрозуміли наміри Патріка?

- Кого? - перепитала я хрипко, бо в горлі від пережитого страху пересохло.

Здивування на мить майнуло в очах нареченого, але він не подав вигляду і кивнув у бік чоловіка.

– А! То он як його звуть! – вигукнула я, і зло глянула на цього Патріка, - Знаєте, він не представився коли нападав. Відповідаючи на ваше запитання – так, впевнена, що зрозуміла правильно. Які ще можуть бути наміри коли заламують руки?

Райан знову глянув на чоловіка і трохи скривився, наче йому було боляче дивитись на нього. Видовище й справді було не веселим: кровотеча, що здавалося уже зупинилася, відкрилася знову, і чоловік притискав до носа згин ліктя. А кривава пляма на рукаві світло-блакитного камзолу повільно, але впевнено росла. І дихав той якось хрипко бо мабуть важко дихати зламаним носом.

- Можливо, ваша поведінка дала йому привід вважати... - почав було герцог.

Але я роздратовано перебила Райана:

- Моя поведінка була вищою всіляких похвал, на відміну від його!

- Але погодьтеся, ви дівчина гарна, дещо легковажна... – продовжив він.

Тут я розізлилась по-справжньому, бо й у мого ангельського терпіння є межа, і закричала:

- От хто б казав! Ви теж не берегли мені вірність!

Райан злегка закотив очі:

- До чого тут моя вірність?

І це розлютило мене ще більше:

- А до чого тут Даліла? - продовжила насідати я.

- Яке Даліла має до цього відношення? – здивувався він.

- Таке, що саме вона привела мене до цієї вітальні. Сказала, що хоче поговорити без свідків. А я наївно погодилась. Думала маркіза вибачиться за свої огидні слова на королівському балу. І тут цей молодик заломив мені руки за спину, після чого, ваша, зауважте, коханка, пішла, - я не змогла втриматися від того, щоб вколоти його наостанок.

Хоча йому мої підколки - як горохом об стіну! Він навіть бровою не повів…

А мене вже аж потряхувало від усіх цих емоцій: страху, гніву та роздратування.

Але раптом боковим зором я помітила, що обличчя Патріка попливло, як кола на воді коли кидаєш в неї камінчик. Весь цей час цей злочинець-невдаха підозріло мовчав і навіть не думав виправдатися, ніби оцінював ситуацію і приймав рішення, як діяти далі.

- Що це щойно було? - стривожено запитала я, тицьнувши в чоловіка пальцем.

- Ви про що? – уточнив герцог.

- Його обличчя! З ним щось сталося! Ніби…

Я не скінчила, оскільки Райан здогадався раніше за мене, та, відштвхувшись руками від столу, зробив крок до Патріка і провів рукою перед його обличчям. І морок спав.

Я не повірила своїм очам і часто закліпала. Але ні, все вірно - перед нами сидів Крістіан.

З розбитим носом і величезною шишкою та синцем на лобі, він уже не виглядав таким гарненьким і самовпевненим як раніше, але це точно був колишній помічник Філіпа.

- Крістіан? - ошелешено прошепотіла я, - я не розумію...

Молодшого сина графа де Ґріонн врешті прорвало і він уже не стримувався:

- Яка ж ти дурепа, Евелін! Я ж дійсно тебе кохав і хотів одружитися!

Нормально, так? Один натякає, що я сама винна у домаганнях, а другий – ображає! Гнів затопив мене з головою, а розсудливість залишила повністю:

- Бачила я як ти кохав, але точно не мене! – мало не виплюнула я.

- Та ця Софі нічого не значить! - вигукнув він.

Але мене несло і зупинитись я вже не могла:

- Залиш ці інтимні подробиці при собі, вони мені зовсім не цікаві! – просирчала я крізь зуби.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 64 65 66 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легковажна наречена, Аліна Амор"