Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло 📚 - Українською

Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло" автора Філіп Джордж Зімбардо. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 207
Перейти на сторінку:
справжній релігійний досвід[129].

Цей худорлявий хлопчина зміг віднайти внутрішній спокій завдяки пасивному супротиву. Він контролював своє тіло і не звертав уваги на охоронців. Клей (416) написав зворушливу розповідь про те, як він виграв змагання між особистою волею і встановленою владою:

Відмовившись від їжі на очах старшого наглядача вечірньої зміни, я вперше відчув задоволення від перебування у в’язниці. Мені сподобалося, що я вивів його [Гельманна] із себе. Потім мене кинули до Ями, але я торжествував. Я був майже впевнений, що вичерпав його ресурси, бо спромігся використати їх проти нього. Я усвідомив, що в Ямі буду абсолютно самотнім, а це просто розкіш для мене. Те, що Гельманн карав інших, мене зовсім не хвилювало. Я прорахував те, що цей привілей (побачення з друзями й рідними) наглядачі не можуть скасувати. Я підготував себе до того, що залишуся в Ямі до десятої ранку. Там я був дуже далеким від Клея: я був 416-м. Мені справді хотілося ним бути. Цей номер дав мені нову ідентичність, бо 416-й знайшов власний вихід із ситуації. Я не відчував жодної потреби думати про колишню мужність, бо це все пов’язане із моїм старим ім’ям. Десятисантиметрова смуга світла пробивалася у замкнені двері Ями. Я стежив за цією смугою, і десь години через три мене наповнив спокій. Це була найпрекрасніша річ у тюрмі. Але це не якась суб’єктивна думка. Підіть самі й подивіться. Потім об одинадцятій вечора мене випустили і я повернувся до свого ліжка. Тоді я відчував, що переміг — моя воля виявилася сильнішою за ситуацію. Тієї ночі я спав дуже добре.

ПОПЛІЧНИК ВИКАЗУЄ СЛАБКОДУХІСТЬ

Курт Бенкс розповідає мені, що з усіх наглядачів він найменше поважає і любить Бардена, бо той трохи підлабузник — підлизуючись до Гельмана, живе при ньому причепою. Я відчуваю те саме, хоча, з погляду в’язнів, інші охоронці створювали ще більшу загрозу для їхньої психіки й виживання. Хтось із персоналу підслухав хвастощі Бардена, що минулого вечора він спокусив дружину свого друга. Вони втрьох щотижня грали в бридж, і попри те, що ця двадцятивосьмирічна мати двох дітей віддавна привертала його увагу, він ніколи не мав думки залицятися до неї — до цього часу. Можливо, саме нововідкрите відчуття влади додавало йому хоробрості, щоб обманювати і робити рогоносцем свого старого друга. Якби це було правдою, з’явилася б іще одна причина його не любити. Потім ми ще знайшли у біографії Бардена інформацію про те, що його мати втекла з нацистської Німеччини, і це додало позитивних барв до нашої оцінки цього складного чоловіка.

Доповідь зміни Бардена приголомшливо чітко відображає офіційні зміни у поведінці персоналу:

У нас криза керування. Ця бунтарська поведінка [голодування

416-го] потенційно підриває той повний контроль, який ми маємо над іншими. Я дізнався про особливості характерів різних номерів [цікаво, що він називає їх «номерами»: явне знеособлення ув’язнених] і пробую використати цю інформацію для опанування ситуації.

Він також вважає, що це відбулося через нестачу підтримки йому й іншим наглядачам з нашого боку: «Справжні проблеми почалися під час обіду — ми прагнули дізнатися від начальства в’язниці, як нам упоратися з цим спізнілим бунтівником, бо нас непокоїло те, що він не їсть... Вони були навдивовижу байдужі». (Ми визнаємо себе винними, що не проконтролювали і не навчили.)

Наступний вчинок Бардена пом’якшує мою негативну думку про нього. «Мені нестерпна думка про його [416-го] подальше перебування в Ямі, — пише він. — Мені воно видається небезпечним [позаяк правила скорочують перебування наодинці до однієї години]. Я сперечався з Дейвом, а потім тихо відвів 416-го до камери. — І додає. — Але з відтінком зловтіхи я наказав йому взяти сосиску з собою до ліжка»[130].

Цей позитивний погляд на Бардена підтверджує коментар Джеррі (5486), єдиного ув’язненого, який добровільно відмовився від своєї ковдри на підтримку Клея (416): «Я був засмучений діями і планами “Джона Вейна”. [Барден] підійшов до моєї камери, знаючи, що я співчував Клеєві, і сказав, що його не триматимуть там усю ніч. “Ми відведемо його назад, як тільки всі заснуть”, — прошепотів мені він і знову повернувся до своєї маски жорстокого хлопця. Це виглядало так, начебто він забажав чесно і відверто порозмовляти в епіцентрі конфлікту»[131].

Джеррі не тільки співчував 416-му, а й навіть вважав, що знайомство з Клеєм — найкраще, що трапилося з ним за весь час експерименту: «Я бачив хлопця, який усвідомлював, чого він хоче, і був готовий все стерпіти, щоб це осягнути. Він був єдиним, хто все поставив на кін, не продався, не виправдовувався і не звеличував себе»[132].

У звіті тієї нічної зміни Барден зазначає: «Між ув’язненими немає жодної солідарності, за винятком 5486-го, який завжди вимагав рівного розподілу привілеїв між усіма». (Я погоджуюся, що це справді причина поважати Джеррі (5486) більше, ніж інших ув’язнених.)

Цей потужний і глибокий досвід збагатив моє розуміння складності людської природи: коли думаєш, що когось розкусив, то раптом усвідомлюєш, що знаєш лише маленьку частинку його внутрішнього світу, опираючись на інформацію з обмежених особистих чи опосередкованих контактів. Як тільки я теж почав поважати Клея (416) за його силу волі перед лицем настільки сильної опозиції, то дізнався, що той далеко не Будда. У підсумковому інтерв’ю Клей поділився своїми думками про страждання інших ув’язнених, спричинені його голодуванням: «Якщо я намагаюся вибратися й наглядачі створюють важку для інших людей ситуацію, бо я намагаюся вибратися, то мені глибоко пофіг».

Його друг Джеррі представляє захопливе бачення складних ігор розуму, у які він грав — і програвав — у цій в’язниці.

Що довше тривав експеримент, то частіше я міг виправдовувати свої дії словами “Це лише гра, і я знаю про це. Я можу досить легко її продовжувати, і вони не зможуть затьмарити мій розум, тож я пройду через ці випробування”. Це мене влаштовувало. Я насолоджувався перебігом подій, підраховував гроші й планував утечу. Я почувався досить зібрано, і вони не могли вивести мене з рівноваги, бо ставши спостерігачем я відмежувався від цього всього. Але тепер я усвідомлюю, що не важить, наскільки я сам вважав себе зібраним, — у в’язниці я часто менше контролював свою поведінку, ніж мені здавалося.

Не важить, чи я був щирим і дружнім з іншими ув’язненими, я все одно поводився як відокремлена, егоцентрична особистість, будучи скоріше розсудливим, ніж співчутливим.

Я добре ладнав з іншими — у свій відособлений спосіб, —

1 ... 67 68 69 ... 207
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"