Читати книгу - "Заспокійливе для химери, Козел Валерія"

- Клер просто захищається, - знизала плечима Айша.

- Не розумію.

- Моя магія завжди лякала, - зітхнула молода герцогиня, - коли ти чогось боїшся, ти починаєш це ненавидіти.

- Але ти її сестра! Уіл не став тебе ненавидіти!

- До Уіла завжди ставились так само суворо як і до мене, - посміхнулась Айшес, - старша донька, старший син. Можливо, тому він відчував до мене прихильність, бо ми схожі. Але Клер…  батько казав, я точна копія бабусі. Її очі, її волосся, її манери… батько з бабусею були в натягнутих стосунках, думаю, це також вплинуло на їх ставлення до мене. У той же час, Клер дуже схожа на батьків. Проводячи з ними багато часу, вона більше переймала на себе їхні думки, поведінку і ставлення до мене також. Але Клер дитина. І як результат, відстороненість батьків вона сприйняла як ворожість до мене. От і маємо те, що маємо зараз. Не думаю, що Клер ненавидить мене. Скоріш, вона просто боїться і не знає, як захиститися від мене. Адже наша перша і остання сварка скінчилась для неї втратою кількох днів життя.

- Ти занадто добра до неї, - невдоволено буркнув Лукас, - шукаєш їй якісь виправдання. А насправді, Клер – просто озлоблене, розбещене дівчисько.

- Не важливо, як ви її назвете, - втрутився у розмов Хейтам, - скоро її статус зміниться.

- Що ви маєте на увазі? – Айшес подивилась на секретаря.

- Власне, з цього приводу я і попросив вас бути присутньою під час цієї розмови, міледі Айшес. Якщо дозволите, - він подивився на Лукаса і отримавши кивок, продовжив, - об’єднані війська лімерійської опозиції і Елібрії на чолі з крон-принцем Аймером готові виступили вже за лічені дні. Ми вирішили не чекати поки король і його свита почнуть діяти, а зробити перший крок. А це означає, що під варту будуть взяті всі, хто брав участь у плануванні вторгнення в Елібрію. Граф Вієрте перший у цьому списку після короля. А це означає, що під загрозою вся родина. Ваш батько втратить свої володіння. Разом із титулом вони перейдуть до Уільяма, який підтримав опозицію і став на сторону принца Аймера. І якщо графиня і Едмунд, в силу своєї байдужості, зможуть уникнути серйозного покарання, то ім’я Клер фігурує у декількох документах, затверджених Його величністю. Вона відповідатиме перед судом так само, як і граф Вієрте. Покарання для неї, як для колишньої нареченої принца, звичайно буде пом’якшене, але уникнути наслідків вона не зможе.

- Чому ви вирішили розповісти про це мені? – спокійно запитала Айшес.

- Його високість вважає, що справедливо буде, якщо ви вирішите, яке покарання понесе ваша родина, - відповів Хейтам, - Уільям тієї ж думки.

- Я?.. – скинула брови дівчина, - але чому я?

- Тому що ви будете справедливі до них, - тихо сказав секретар, - подумайте над цим.

***

Коли Хейтам пішов, Лукас повернувся до кабінету. Айшес сиділа біля каміну.

- Вони планують виступати через три дні, аби війська короля не встигли зреагувати. Віктор наполягав, аби я очолив дивізіон, який наступатиме на столицю, але я відмовився. Натомість, я очолю батальйон, який піде на маєток Вієрте. Так, як ти моя дружина і це, наче як, справа нашої родини.

- Угу… - тихенько пробурмотіла Айшес, погляд її був задумливим.

- Айша? – Лукас обережно торкнувся її плеча, - ти як? Втомилась?

- Не знаю… - зітхнула дівчина, - все це якось… складно.

Лукас сів поряд і взяв її за руку.

- Розкажи мені.

- Не знаю я… вигадати покарання своїй родині, це якось… чому вони вирішили, що я буду справедлива до них? А якщо я керуватимусь дитячими образами у своєму рішенні?

- Не будеш.

- Чому ти так вирішив?

- Тому що ти дуже добра, Айшес.

Дівчина подивилась на нього нерозуміючим поглядом. Лукас взяв її долоню у свою.

- Ходімо зі мною, я дещо тобі покажу, - сказав він і повів її за собою.

Побачивши, що герцог і герцогиня прямують коридором, прислуга розходилась попід стінки і шанобливо кланялась. Айшес ще з першого дня помітила, як сильно відрізняється прислуга дому Сіаль від тої, що була у маєтку Вієрте. Ні Лукаса, ні його батьків ніхто не боявся. Ніхто не ховав погляд, коли проходив хтось із хазяїв. До колишніх і до нинішніх герцога і герцогині всі слуги ставились із глибокою повагою. Це стосувалось і лицарів, і простих конюхів, кухарок і покоївок, дворецьких і прачок. Якось Сімона розповідала Айші, що багато хто працює на Сіалів поколіннями і за власним бажанням.

Айшес та Лукас зупинились перед дверима бібліотеки, якою завідував чаклун дому Сіаль. У самій бібліотеці, як завжди, було тихо. Сам чаклун дрімав у кріслі за своїм столом і взагалі ніяк не відреагував на появу подружжя. Тихенько підійшовши до нього, Лукас з розмаху гупнув по столу долонею. Чаклун, молодий світловолосий хлопець у довгій пурпуровій мантії, підскочив і мало не впав зі свого крісла. На його долонях миттєво спалахнуло яскраво жовте полум’я. Але, побачивши герцога, він тієї ж миті струснув руками, наче скидаючи його.

- Добрий ранок, Теріс, - глузливо привітався Лукас, - як я бачу, ти вже закінчив з усіма поточними завданнями.