Читати книгу - "Заспокійливе для химери, Козел Валерія"

- А щоб вас, Ваша світлосте, - пробурмотів чаклун, - ваші завдання – це справжній морок, жоден чаклун за таке не береться.

- Я всього лише попросив нові пентаграми для захисних бар’єрів.

- І дали мені на це тиждень.

- І що?

- Найпростіша пентаграма будується тиждень щонайменше. А ви наказали створити захисну печать, побудовану на перетині чотирьох стихій.

- Надто складно для тебе?

- Пффф… закінчив дві години тому, - самовдоволено пхикнув чаклун.

- А ниття скільки було, - закотив очі Лукас.

Айшес, що стояла поряд, розглядала юнака. На вигляд йому було не більше ніж Лукасу, але від нього відчувалась потужна енергія. Як і у Тревора, у нього був звіриний тип магії, як у хижих химер, але виглядав він досить дружелюбно.

- Оооо, Ваша світлість, - нарешті звернувся чаклун до Айші, - нас так і не познайомили, як вимагає етикет? Я Теріс Енто, чаклун дому Сіаль. А ви, очевидно, міледі Айшес Сіаль. Радий нарешті нашій зустрічі. Якщо у вас будуть якісь питання, що стосуються магії, ви завжди можете до мене звертатися.

- Дякую, - кивнула Айшес, - і рада нашому знайомству.

- Навзаєм, - посміхнувся Теріс, - міледі, а як давно ви опанували свою магію? Хто навчав вас?

- Теріс, - зиркнув на нього Лукас.

- Ну що? Герцогиня – носій прекрасної рідкісної магії! Як я, чаклун Вежі, маю це проігнорувати?

- Нічого, Лукас, все гаразд, - посміхнулась Айшес, - мене ніхто не навчав. У королівській академії був короткий курс з контролю мани і все.

- Он воно як, - кивнув чаклун, - тоді дозвольте виказати вам своє захоплення. Ваша магія може вирішити нагальне питання нашого герцога. Якщо дозволите подивитися сплетіння вашої мани, я би…

- Теріс! – підвищив голос Лукас, - я не дозволю вплутувати Айшес у цю безглузду війну. Ми взагалі не заради цього прийшли…

- Про що мова? – перебила його Айшес, - що ви маєте на увазі, Теріс?

- З вашого дозволу, - Теріс прокашлявся, - по-перше, якщо додати у сплетіння захисного бар’єру вашу магію, то вона зможе пом’якшити дію оборонної магії на тварин. Якщо монстрів вона калічитиме, то не ворожі елементи вона просто присипатиме. А по-друге, ви чули вираз «краща битва та, яка не почалась»?

- Так, досить, - змахнув руками Лукас, - Теріс, підготуй телепорт.

- Куди? – спантеличено кліпав маг, - прямо зараз?

- Негайно.

- Але ж… - спробувала запротестувати Айшес, але Лукас легенько стис її руку.

- Ну, як накажете, - пробурмотів Теріс невдоволено, - але ви знаєте, що я маю рацію, Ваша світлосте. Куди?

- У те саме місце, - наказав Лукас.

Не встигла Айшес отямитись, як яскравий спалах засліпив їй очі. А вже у наступну мить, вона відчула приємне тепло. Вітерець, що торкався її обличчя, був приємним та лагідним, наче весняним. Вона розплющила очі та завмерла. Вона стояла у коріння велетенського древа. Величне, з розкидистою кроною, гронами ніжних бузкових квіток, пелюстки вкривали всю землю. Навколо кружляли метелики та світлячки, що переливалися різними кольорами. І не зважаючи на те, що це тепле світле місце знаходилось посеред похмурого сніжного лісу, тут було тепло, наче у травні.

- Лукасе… - видихнула Айшес, - це?..

- Світове древо, Айша, - чоловік поцілував її у щоку, - велике Світове древо, яке рід Сіалів охороняє поколіннями. Я приходжу сюди, коли мені важко прийняти рішення, або ж коли я розгублений…

- А ти такий буваєш? – посміхнулась дівчина.

- Коли я тільки повернувся в Елібрію, я тільки такий і був, - ледь помітно почервонів Лукас, - це місце сповнено спокою. Світове древо має надзвичайну енергію, воно наче божество, яке направляє нас. Тепер ти частина родини Сіаль і маєш право приходити сюди тоді, коли забажаєш. Щоб побути на самоті зі своїми думками. Тепер ти така ж хранителька Древа, як і була моя мати. А це означає, що ти можеш шукати у нього відповіді, як і будь-хто із роду Сіаль.

- Ти для цього привів мене сюди? – запитала Айшес.

- Ти сумніваєшся у тому чи зможеш бути справедливою до своєї родини, - серйозно промовив Лукас, - але ти лишилась зі своєю родиною, навіть знаючи, що тебе покарають. Ти прийняла на себе королівський гнів, захистила їх, не зважаючи на їхнє холодне і несправедливе ставлення до тебе. Навіть коли вони ставитись до тебе як до полоненої, а не до рідної доньки, ти все рівно не зненавиділа їх, - промовив він, - ти дуже добра, Айша. І ти будеш до них справедлива. Я хотів, щоб ти почула це.

Він пригорнув її до себе і ледь торкнувся губами її волосся. Дівчина уткнулась йому обличчям в груди. Вони стояли так декілька хвилин у повній тиші. Лише теплий вітерець тріпав волосся.

- Лукасе? – нарешті порушила тишу Айша.

- Так?..

- Я хочу вислухати Теріса.

- Впевнена?

- Якщо мій батько не встигне виступити з військами, зважаючи на мій нинішній статус, я зможу попросити пом’якшення покарання для нього і родини?