Читати книгу - "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"

Відьми?

Угу. Навіть вірю після всього, що сталося. Та я вже скоро повірю і у Санта Клауса разом із Зубною Феєю. Що ж, давайте почнемо з того, що ці три привабливі молоді сяючі жінки -  звичайнісінькі, так би мовити, відьми.

- І не з цього, - докірливо глянула на неї Таміла.

- А давайте сперш познайомимося, - запропонувала Люція, і звернулася до мене: - Як тебе звуть?

- Ось так?! Ви викрадаєте людину і навіть не знаєте, як її звуть? - чи здивувалася, чи обурилась я.

- Нам було достатньо знати, що ми з тобою однієї крові.

- Добре. Мене звуть Стеллою.

- Я - Таміла, - представилася чорнява.

- Флора, - наймолодша, з косою кольору стиглої пшениці та очима кольору літнього неба.

- Люція, - це вже руда. – І ми всі – нащадки могутньої відьми, яка жила триста років тому. Її звали Елізабет Бейлер. Якось вона потрапила під владу жорстокого предка Полоцьких, князя Гліба Полоцького, її ледве вдалося звільнити. Але вона позбулася нелюба, хоч задля цього довелось переїхати в далеку країну і замести за допомогою магії сліди. Вона вийшла заміж і була щаслива разом із чоловіком та доньками. За три століття, повір, її нащадки розбрелися світом. Але далеко не у кожного з'явилися здібності до чарів. Можна бути носієм все життя, але так ніколи і не дізнатися про свої здібності. Ми – не рідні сестри, а більш далекі родички, але знайшли одне одного і вирішили жити разом. Так легше пристосуватися у цьому світі, та й веселіше. Ми вчимося одна у одної, досліджуємо можливості миру і пізнаємо його у всій пишноті. Кілька днів тому ми відчули яскравий спалах магії, викид сили. Мабуть, ти потрапила до якоїсь екстремальної ситуації, через що прокинулися твої відьомські здібності.

- Це могло бути схожим на вибух? - уточнила я.

Відьма кивнула.

- Тоді... я здогадуюсь. Я потрапила в аварію... Була у шоці…

- Так, це цілком могло спровокувати неконтрольований викид.

- Ви, що, хочете сказати, що я маю відьомські здібності?!

- І чималі, судячи з сили викиду. Ми відчули його на дуже великій відстані.

- Але я нічого не відчуваю!

- Зате відчуваємо ми. Та ти просто фонтануєш силою! А як ти гадаєш, ми зуміли вистежити тебе? Саме через твою магію! Причому, явно відчувається, що сила споріднена з нашою! Ти теж – нащадок Елізабет Бейлер!

- Як це можна відчути?

- Елементарно! Так само, як звичайні люди розрізняють запахи. Незабаром і ти навчишся.

- Це все, звісно, дуже й дуже привабливо, але... Маю вас засмутити, але мені треба повернутися до Полоцьких.

- Але це неможливо! - вигукнули чи не хором відьмочки.

- Елізабет прокляла цю родину і всіх її нащадків, – почала пояснювати Таміла.

- Та я знаю про це прокляття, - перебила її я.

- Тоді ти маєш розуміти, що ніколи не зможеш бути щасливою з жодним із цього проклятого роду!

- Я мушу повернутися, - повторила вперто, вдихнула глибоко і видихнула зізнання: - Мене обернули, щоб урятувати, коли я постраждала під час аварії. Тепер Полоцькі вчать мене контролювати звіра всередині. Якщо я залишуся тут до сходу місяця, то вовк може вирватися і вбити вас!

Хоч відьми перелякали мене і викрали, та вони діяли з добрими намірами, як я вже зрозуміла, зла мені не бажали, і я, звісно, теж не хотіла, щоб вони постраждали. Тим паче, що неконтрольована вовчиця могла знов захопити владу над моїм розумом, і я залишилась би звіром довіку.

- Ах, ти про це, - Таміла розслаблено відкинулася на спинку стільця. - Можеш не турбуватися. Ми зв'язали твого вовка, він більше не нагадає про себе.

- Зв'язали?!

- Так, коли ми прийшли по тебе, то відчули, що в тобі з'явилася кров перевертня. Це трохи ускладнило справу. Пам'ятаєш, як ми танцювали довкола тебе? Це ми зв’язували твого звіра. Щойно встигли закінчити до появи Полоцьких, які відчули, що щось відбувається. Але тепер все у повному порядку. Ми встигли. Ти у безпеці. Ти з рідними людьми, Стелла, рідними і по крові, і по духу.

- Ти станеш однією з нас, - поклала на мою руку свою долоню Флора.

- Ми тебе навчатимемо, - додала Люція.

- А якщо я не хочу ставати відьмою?

- Тоді час від часу сила вириватиметься сама, як тоді, після аварії, коли трапився вибух. І невідомо навіть, скільки лиха може накоїти ненавчена відьма. Можуть постраждати люди, що оточують тебе, твої близькі, або навіть ти сама. Ненавчені відьми довго не живуть.

Перспектива... Не хотіла бути перевертнем, тепер не хочу бути відьмою, але моє «хотіння» не має, як виявляється, ніякого значення...