Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Не хвилюйтесь про нас! - Лучниця підхопила інший кортик, який валявся неподалік, і знову пустила зброю в льодогора, але через біль у руці він не дав потрібного результату. Вона схопилася за руку і припала до землі. Ватажок вже маленької зграї відкинув зброю і завдав удару у відповідь, знісши дівчину в бік лапою. Маль сильно вдарилася спиною об брилу. Намагаючись прийти до тями, вона не могла поворухнутися. Альфа в один стрибок став перед нею.
- Не смій! - Ронал кинувся вперед. Краєм ока він засік, як ліворуч на нього мчить найменший льодогор із трьох. Лікан миттєво змінив траєкторію і потужним стрибком збив того з ніг. Той не втримався і завалився вперед та вбік. Звірюга намагалася підвестися, але передні лапи ковзали по зеленому слизу, що залишився на голому камені від її шерсті. Вчепитися величезними кігтями в камінь теж не вдавалося – обсидіан не піддавався. Цим і скористався Ронал. Він відскочив назад, вчепився льодогору в нижню частину спини і, упираючись у крутий берег, почав стягувати тварину в озеро. Найскладнішим для перевертня виявилося втримати ворога кілька секунд, поки розпечена лава дістанеться його шкіри. Як тільки Ронал відчув гар, він одразу ж стрибнув на спину льодогору і вибрався на берег, тим самим зваливши важку тушу в озеро. Не захищений слизом живіт звіра спалахнув миттєво, охопивши й позбавлені слизу боки. Пролунало страшне виття – такого ця тварюка ніколи не відчувала!
У цей час торговець жбурнув свою шаблю у другого невеликого монстра, намагаючись тим самим відволікти альфа-самця, який насувався на все ще непритомну ельфійку. Шабля розрізала груди монстру і відлетіла. Пролунало скиглення. Спрацювало. Альфа кинувся захищати свого побратима. Ронал, який вистрибнув на берег, миттю зрозумів, що до чого, і обернувся в людину. Він перекотився поверхнею каменю, схопивши шаблю торговця. Різким сильним рухом лікан перерізав сухожилля на задніх лапах льодогора, коли той став дибки. Тварина здійнялася і перекинулася на спину. Ронал допоміг йому з'їхати на слизу в озеро.
Альфа прийшов у сказ. Грізно ричачи звір рушив на старого та його супутницю, які виявилися затиснутими високою стіною урвища. Не роздумуючи, Ронал обернувся в перевертня і вчепився ворогові в шию, пустивши свої пазурі й ікла в хід. Льодогор вхопив вовка за шкуру, намагаючись його здерти з себе, але хлопець все міцніше і глибше впивався в шию монстра - шерсть ворога стала коротшою, а значить, добратися до м'яких тканин буде легше.
Магума, сидячи у своєму притулку, спостерігав:
- Ось, до чого призвела твоя поява тут, самозванка. – Чухав демон свої бакенбарди.
Тварина зірвала набридливого ликана зі своєї шиї і, накривши своєю лапою, продірявила кігтями плече Ронала. Хлопець стиснувся, прикусивши язика. Ігніс, побачивши страждання друга, вирвалася з рук торговця і кинулась рятувати перевертня.
- Все ж таки вирішила врятувати його? – Здивовано підняв брови вартовий підземелля.
- Королева… йдіть… – Благав Ронал, періодично скиглячи. Нове ведіння заполонило розум молодої особи, і вона різко зупинилася перед монстром. Дракониця витягла одну руку вперед, розправивши долоню, а другою схопилася за передпліччя витягнутої руки. Долоня королеви почала світитися, випромінюючи жар.
- Що ти задумала, фальшивка? - Демон подався вперед, примруживши від цікавості очі.
- Я більше не дам нікому померти! Туберекестантум! - Вогненна пелена огорнула руку Ігніс і, перетворившись на потік енергії, пропалила струменем вогню лапу Ледагору.
- Це неможливо! - Магума схопився зі свого місця, витріщивши очі. - Заклинання "Сонячного променя" може використовувати лише чистокровний король! Інша істота від використання первородної магії просто розірвалася б на частини!
Лапа тварини відокремилася від тіла і впала кам'яною брилою. Лія, використавши закляття і витративши накопичену магію, знову знепритомніла, опинившись не в найкращому становищі. Ледагор розлютився, він підкинув тіло молодої королеви здоровою лапою вгору і був готовий уже проковтнути дівчину. Раптовий гуркіт розірвав магму, яка віками шипіла біля вулкана. Розсічена навпіл туша істоти стикнулася з нею і миттєво спалахнула. Магума опустив свій величезний лабріс. Демон примружував очі через сяюче сонце, від чого вираз його обличчя був ще страшнішим.
Магума спіймав Лію. Тримаючи дівчину на руках, він підійшов до пораненого Ронала. У лівій руці демона був його вірний лабріс, на плечі нерухомо лежала Ігніс.
- Не сіпайся. – Прогримів демон, ставши на коліна. Він доторкнувся своєю розпеченою рукою до рани перевертня, випалюючи всю отруту, залишену шерстю льодогора. Ронал заскиглив, не маючи сил терпіти сильний біль.
Маль, відійшовши від болючого шоку, повільно підвелась. Побачивши скрученого від болю хлопця, вона негайно підбігла ближче і розвернула обличчям до себе:
- Ронале, Ронале, ти як?
- Ось, ти підійшла і стало легше. - Натягнув усмішку на обличчя хлопець, важко дихаючи.
- Дурень! Тобі плече наскрізь пробили, а ти ще жартувати примудряєшся! - Роздувши свої щоки від злості, прокричала ельфійка.
- Гей, ти! Поклади Лію на землю. Магума обернувся. Торговець стояв перед ним на валуні, уткнувши кінець своєї шаблі в шию демона. Обличчя Гредхарда було суворим. Він був готовий будь-якої миті проткнути стражу горло. Демон не став засмучувати старого, кажучи, що його шабля ніякої шкоди йому не завдасть. Він, щоб заспокоїти лють у тих, хто прийшов до нього, просто тихо відповів:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Королеви, Алюшина Полина», після закриття браузера.