Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Я відчув, що можу рухатися. Мені було надзвичайно прикро бути в ролі безпорадного спостерігача, і я спробував встати.

Зерд опустився на стілець, витираючи меч. Птах Вартового влетів у вікно і сів на плече. Зерд легко торкнувся свого пернатого друга і щось тихо сказав йому, так що я не розібрав слів, при цьому насторожено оглядаючись. Після поразки тварюки, Той, хто розмовляє з Темрявою, зник, так само, як і Гродж кількома хвилинами раніше. Я вперто робив спроби встати, але кімната починала кружляти, і мені доводилося зусиллям волі зупиняти її. Дихати було важко, а вага мого тіла, здавалося, перевершувала мої можливості утримати її за допомогою ніг.

Мотузковий аркан, кинутий влучною рукою людини, що стояла на сходах під вікном, обплутав плечі Зерда. Птах злякано шугнув у повітря, заплескавши крилами. Зерду вдалося розрубати мотузку і вивільнитися, проте на нього летіли нові й нові петлі. До цього часу мені вдалося встати, і я зробив нетвердий крок на допомогу товаришеві. Однак все вже було скінчено. Через підвіконня до кімнати посипалися озброєні люди, і натовпом навалилися на Вартового. Деякі з них послизалися на крові чудовиська, але їх було занадто багато, щоб ми могли їм протистояти. Удар по голові був останнім, що я запам'ятав. Спалах болю, і я втратив свідомість.