Читати книгу - "Племінниця графа Бейлі , Маїра Цибуліна"

Міс Вотерс  зробила ще одну спробу відштовхнути чоловіка, але безуспішно. Його руки стискали її, немов клешні. А його губи торкнулися її шиї, тому що їй вдалося вчасно повернути голову в бік, ухилившись таким чином від поцілунку. Але розпаленілому чоловікові вистачило і цього дотику, щоб розбудити звіра у собі. Його очі пожирали звабливі і білі дівочі груди, в той час як одна рука блукала по спині. Потім його губи стали цілувати її ніжну і білу шкіру в зоні декольте. А коли вони наблизились до впадинки між двома бутонами троянд, Фредерік був настільки збуджений, що його чоловіча плоть дала про себе знати не тільки йому, але і невинній, збентеженій і переляканій дівчині, в яку вона і уперлася. Лілі, не знаючи і смутно здогадуючись, що це може бути і означати, все-таки інстинктивно злякалася цього мало не до втрати свідомості. Бідолашній ніяк не вдавалося відштовхнути величезного і сильного чоловіка, який так нахабно лапав її, незважаючи на її протест.

Граф Стоун вже направив руку, щоб відкрити своєму погляду апетитні дівочі груди і приголубити їх пальцями, а потім і губами, збуджуючись тільки від однієї цієї думки, як раптом  почув шурхіт кущів і чиїсь кроки, що змусило його, хоча і неохоче, відпустити дівчину. Побачивши свою сестру, а не леді Бейлі, Фредерік спокійно зітхнув.

- Як мило! - радісно почала Ребекка, яка з'явилася з-за дерева. - Закохані голубки воркують! - Видно, її пильний погляд вловив всі деталі цієї любовної сцени.

- Беккі, я тільки що попросив міс Лілі стати моєю дружиною, - Фредерік звістив сестру про свою пропозицію руки і серця.

- Вітаю вас, мої дорогі братик і тепер уже сестричко!

- Боюся, що ти поквапилася, Беккі, з поздоровленням, - сердито перебила її Лілі. - Я не відповіла твоєму братові згодою.

- Чому? - здивувалася Ребекка, дивлячись то на Лілі, то на Фредеріка.

- Лорд Фредерік знає чому. І прошу тебе, Беккі, не сердься на мене. Сподіваюся, що на нашу дружбу це не вплине?

- Звичайно, подруго, - очі Ребекки були повні нерозуміння.

- Міс Лілі, я так просто не здамся! - попередив її граф Стоун, перебуваючи в дуже незручному становищі через збуджену чоловічу плоть, правда, надійно заховану під штанами, через що чоловікам буває дуже і дуже боляче. - Я дуже вас люблю, щоб відмовитися від вас і віддати вас комусь іншому.

Він ввічливо схилив голову перед  дівчиною, і пішов, намагаючись приховати його істинний стан, в якому він перебував із-за її ж милості, прикриваючи руками ту частину свого тіла, яка страшенно нила і мучила його жарким вогнем нестриманого бажання. Однак приховати збуджену  плоть, яка випирала непристойно з-під штанів і заважала нормально рухатися, було не так-то вже й легко. І, звичайно, йому не вдалося приховати це від пильних очей його сестриці.

- Ось це чоловік! - глибоко зітхнула Ребекка, проводжаючи Фредеріка поглядом. - Якби він не був моїм братом, я б в нього негайно закохалася і відбила б у тебе. Мене би не зупинила навіть наша дружба.

- Міс Вотерс, обід вже поданий, - сповістила їх служниця Доріс. - Леді Бейлі чекає вас в їдальні.

За столом леді Бейлі повідомила, що її стара знайома захворіла і надіслала лист, в якому просить її негайно приїхати.

- Ви їдете, бабусю? – дівоче обличчя спохмурніло від неочікуваної звістки. - Як скоро це станеться, бабусю? І як надовго ви мене покинете?

- Завтра, мила, - відповіла леді, накривши долоню внучки своєю рукою.

- Так швидко, - засумувала Лілі.

- Не треба так перейматися, люба.

- Як я можу не перейматися, бабусю! - Сльози хлинули із засмучених очей. Злість і образа вчувалися у дівочому голосі. - Дядько поїхав, тепер ви їдете! А я залишуся зовсім одна. Знову!

- Ні, дитинко. Грегор обов'язково приїде незабаром. Я його попередила про свій від'їзд.

- І коли приїде граф Бейлі? - поцікавився граф Стоун. - У мене до нього є дуже серйозна розмова.

- Завтра чи післязавтра.

- Дуже добре. Я радий, що не доведеться довго чекати. Просто моє ангельське терпіння вже закінчується.

Фредерік закінчив свій монолог, обдарувавши дівчину пристрасним поглядом, давши їй зрозуміти, що він від свого не відступиться.

Після обіду гості поїхали, і бабуся з онучкою залишилися наодинці. Лілі повідомила, що Фредерік знову просив її руки.

- І що ти відповіла? - запитала леді Матильда.

- Я йому відмовила через його грубість і вульгарність, - сердито відповіла Лілі.

- Чому? Він тобі щось зробив погане? - злякалася леді Бейлі за внучку.

- Так. Він накинувся на мене і хотів поцілувати. - Щоки дівчини палали червоним рум'янцем від злості.

- І йому це вдалося? - якось дивно поцікавилася леді Бейлі, зовсім без грама обурення.

- Ні, слава Господу! - з полегшенням зітхнула Лілі. - Це було б жахливо!

- Чому жахливо?

- Бабусю, ви ж самі попереджали мене на рахунок цього.

- Так, попереджала. Але я мала на увазі інших чоловіків, які заграючи з тобою, ставлять собі за мету тебе звабити, без жодного наміру зробити тобі пропозицію руки і серця.