Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Альфонс Я гостинності та ласки Не прийму повік од того, Хто завдав мені скорботи. Не в гостях я тут, королю, А приїхав за Фернандо — Полегши б ти принцу долю. Я, дізнавшись, що дозвілля В цім маєтку ти проводиш, Поспішив сюди скоріше, Щоб зустрітися з тобою, Бо терпець мій вже урвався — Зваж усе, владарю, добре: Ледве стримуючи гнів свій, Я твого чекаю слова.

Король

Що ж, даремно слів на вітер Я не кидаю, Альфонсе; Знай: не віддаси Сеути, Не побачить бранець волі.

Альфонс

Я за ним прибув із Феса І не повернусь без нього: До війни тепер готуйся. Стрінемось на полі бою Ми, посланцю, хто б не був ти. Африка здригнеться скоро!

(Іде.)

Тарудант

О прекрасна Фенікс, досі Я не мав іще нагоди Вам свою явити вірність. Знайте, я – ваш раб до скону. Простягніть до того руку, Хто віддав вам серце, прошу.

Фенікс

Я, вельможний гостю, щиро Вдячна вам за добре слово, Тільки дівчина повинна Над усе цінити скромність.

Мулей

(убік)

Бачити його так близько І не вмерти від скорботи!