Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

1) умовно-дострокового звільнення, передбаченого ст. 81 КК України. Слід звернути увагу на те, що, відповідно до ч. 3 ст. 154 КВК України, на командира військової частини або іншого начальника, який видав наказ про виконання покарання, покладено обов'язок після відбуття засудженим установленої ст. 81 КК України частини строку покарання в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення особи до умовно-дострокового звільнення. При розгляді цього питання судом, засуджений військовослужбовець може бу­ти звільнений і від додаткового покарання;

2) звільнення через хворобу (ч. 3 ст. 84 КК). Процедура такого звільнення передбачена ч. 5 ст. 47 КВК України, за якою засуджені, що відбувають пока­рання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військо­во-лікарською комісією непридатними за станом здоров’я до військової служ­би із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира війсь­кової частини і висновком військово-лікарської комісії. Список хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, наведені у Положенні про військово-лікарську екс­пертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженому нака­зом Міністра оборони України від 4 січня 1994 р. № 2 (в редакції наказу Міні­стра оборони України від 12 липня 1999 р. № 207). Зокрема, звільненню під­лягають особи, що мають: інфекційні та паразитарні хвороби; новоутворення; ендокринні хвороби, розлади харчування та обміну речовин; хвороби крові і кровотворних органів; розлади психіки та поведінки; а також хвороби нерво­вої системи, ока та придаткового апарату, вуха й соскоподібного відростка, си­стеми кровообігу, дихальної системи, органів травлення, сечостатевої системи, шкіри та підшкірної клітковини, кістково-м’язової системи та сполучної тка­нини; травми, отруєння і деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників; вагітність, пологи та післяпологовий період; природжені вади розвитку, деформації та хро­мосомні аномалії;

3) за амністією чи помилуванням (статті 85—87 КК).

У названих випадках звільнення засудженого відбувається у день надхо­дження відповідних документів, а якщо вони отримані після закінчення робо­чого дня — вранці наступного дня. У ці ж строки повинен бути виданий і на­каз командира військової частини про припинення виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовця.

15. Час відбування покарання у виді службових обмежень для військово­службовців зараховується у загальну вислугу років, що дає право на пенсійне забезпечення та інші соціальні пільги, в тому числі й надбавки.

1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису май­на не проводилося.

2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Держав­ною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

1. Покарання у виді конфіскації майна передбачено ст. 59 КК України. Цей вид покарання застосовується виключно як додаткове покарання, а його сутність полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Кримінальний закон прямо передбачає два види конфіскації — повну та часткову. У разі конфіска­ції частини майна суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіску­ється, або перерахувати предмети, що конфіскуються.

2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі або особливо тяжкі корис­ливі злочини і може бути призначена судом лише у випадках, прямо передба­чених в Особливій частині Кримінального кодексу України. Проте і в тих ви­падках, коли конфіскація майна передбачається у санкціях норм Особливої частини Кримінального кодексу України як обов'язкове додаткове покарання, суд виходячи з конкретних обставин кримінальної справи може прийняти рі­шення і про незастосування цього додаткового покарання. Зокрема, ч. 2 ст. 69 КК України та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жов­тня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покаран­ня», передбачають, що при наявності кількох (не менше двох) обставин, які пом’якшують покарання, суд з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 69 КК України може не призначати додаткового покарання, передбаченого у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України як обов’язкове. Засудже­ний може бути також звільнений від конфіскації майна і у зв'язку з амністією або помилуванням, якщо до дня видання акта амністії або помилування, ви­рок у частині конфіскації не був виконаний.

3. Виконання покарання у виді конфіскації майна покладається на органи державної виконавчої служби за місцем знаходження майна засудженого, які при цьому керуються вимогами Закону України «Про виконавче проваджен­ня» та Інструкцією про проведення виконавчих дій. Алгоритм дій державного виконавця залежить від того, які саме документи при виконанні покарання у виді конфіскації майна він отримує від суду. Як передбачає стаття, що комен­тується, державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок такі документи: 1) якщо опис майна проводився — виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився — виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився. На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом Украї­ни «Про виконавче провадження» (який вже нами розглядався).

У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний вико­навець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходів щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У разі вияв­лення такого майна, державний виконавець включає його до опису.

У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний вико­навець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, котре підлягає конфіскації, і після його виявлення