Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

— Єшино, наскільки близька Міна ініціація? — спитав я сестру.

—  Думаєш, у неї почалася ініціація? Але ж рано, їй лише одинадцять років, — відповіла сестра.

— Не забувай, хто в неї батько, — нагадав я Єшині про батька Міни.

— Ти маєш рацію, — замислилася вона. — Якби я це зрозуміла раніше, то точно не відправила б сюди. Ініціація буде дуже болюча. Сподіваюся, ти таки помилився.

— Теж сподіваюся, але дивна поведінка говорить про інше.

— Діар Ванадіс, — підійшов до мене військовий, — полковник Пірт відправив три роти під ваше розпорядження.

—  Починайте прочісування лісу. Шукаємо дівчинку, одинадцять років, можливий ініціаційний синдром. У що вона одягнена? - Запитав я у вихователя.

— Зелена футболка, шорти та сандалики, — відповіла  вихователька, що явно сильно переживала. Не щодня пропадають родичі начальника відділу служби безпеки.

— Ти чув, — сказав я лейтенантові, який підійшов до мене.

Сам я не подався на пошуки, як і не дозволив цього зробити Ешині. Нам найкраще тут бути для координації пошуків. Все одно в лісі пошукова магія збоїть і іноді видає просто неймовірні результати. Лише без магії, лише на власні очі там можна щось знайти.

Ближче до півночі я вже почав сильно хвилюватися. Вже більше п'ятнадцяти годин Міна одна невідомо де. Звичайно, в прибережній частині лісу тварин небезпечних для нітірі немає, але якщо її не дай духи понесло в центр лісу, все могло скластися не так добре.

Зовні я спокійний, щоб не засмучувати сестру, але внутрішньо з кожною секундою починав переживати все більше. Міна – це наше сонечко, яке дозволило затягнути нам свої душевні травми. Її пропажу я не пробачу нікому, навіть собі.

Коли сонце вже почало вставати, я був на межі і вирішив: якщо за пару годин результатів не буде — вирушу сам на пошуки. Єшина на світ дивилася холодним обачливим поглядом. Впізнаю ознаки — використовувала ментальну техніку, яка блокує всі емоції і дозволяє діяти, покладаючись виключно на розум.

Раптом від паркану в наш бік побіг солдат. Я одразу ж напружився, чекаючи поганих новин.

—  Діар Ванадіс, знайшли! — вигукнув захеканий солдат. — У неї ініціація та навіть ілери прорізалися.

—  Веди, - сказав я, заспокоївшись миттєво. Вона жива, а решта можна виправити. Єшина виглядала винною, не розглянувши симптоми близької ініціації.

— Вона зробила собі гніздо з листя і сховалась у ньому. Якби не її зелений одяг, у житті не знайшли б, — зачастив солдат.

Через двадцять хвилин ми дісталися місця, в якому знайшли Міну. Та зараз старанно плакала, але я бачив, що хитрюга таким чином хоче уникнути покарання. Вся у матір. Єшина в дитинстві завжди, щось сталось - в сльози, і завжди винним виявлявся я.

Перевіривши діагностичним заклинанням її здоров'я, переконався, що, крім невеликого виснаження, нічого з нею не сталося. Магічний потенціал приємно здивував. Вона явно пішла по силі свого батька, а ось у напрямку дару — все-таки в матір.

—  Щось не так? — спитала Єшина після того, як переконалася, що з Міною все добре.

—  Дивно все це. Дивись, у енергетичному плані є уривки незрозумілі. Але вони вже тануть. Та й глибина «гнізда» дуже велика. Вона телекінезом не володіє, а руками надто довго копати. Явно не тоді, коли все єство розривається від болю, - сказав я.

— Думаєш, це хтось зробив? — одразу напружилася Єшина, ставши схожою на себе, найкращого ката-розвідника армії.

—  Не знаю. Забираємо Міну додому і треба уважно слідкувати за нею. Прожени її по всіх тестах у своїй лікарні. Також непомітно проведи тест на вселенця.

— Сподіваюся, це твоя параноя.

—  Я теж на це сподіваюся.