Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Що це? - Ледве видавила, але мене розчули правильно.

- Я поміняв місцями ваші емоції. Ти відчуваєш, що зазвичай у нього на душі. Вибач друг, вона спитала, я не міг не відповісти.

- Припини, - Дженард підняв руку, - поверни все назад.

Наступного моменту нас відпустило. Я втягнула повітря через ніздрі, ніби щойно виринула з води. Але я встигла розчленувати всі емоції Дженарда. На задньому плані туга, смуток, біль, самотність, ненависть, агресія, обурення, пережита зрада, бажання помститися, прагнення справедливості. Він палає гіркотою, але, схоже, все це притупилося. За звичкою він носить негативні емоції із собою. На першому плані кохання, повага, благоговіння, захоплення, ревнощі, страх втрати, нестримний потяг. Вловила ще спектр почуттів, які важко описати словами. У мене немає таких емоцій, і я не можу підібрати їм визначення.

- Вибач, сестро, - Діен всерйоз загрався, невже думає, що Дженард повірив у цю байку про те, що ми родичі?

- То це були його почуття?

Діен кивнув і багатозначним поглядом зміряв нас по черзі.

- Хтось ще хоче спробувати? – Визирає з-за наших плечей, поглядає в бік братів, але ті, мабуть, негативно хитають головами. - Я так і думав. Що ж, настав час відкланятися. Дякую, що покликали на своє свято. Якщо потрібно ще когось підсмажити, кличте.

- Почекай, - тепер його зупиняє Дженард, уже трохи пом'якшавши. - Ти розумієш, що ніхто не повинен знати, що тут сталося?

- Звичайно, розумію. Я тебе не видам. Але список боргів вашої родини нашій зростає, - Діен каже не зло, з гумором. - Калеане, ти ж пам'ятаєш, що все ще в боргу у мене?

- Я думав, ми в розрахунку, - Калеан примружив очі, мабуть, додав подумки натяк на те, що Діен непогано розважався зі мною, що цілком могло б покрити борг за порятунок Еніри. Якби мій брат висловлювався прямо, то міг би сказати зараз щось на кшталт: «Ти охренів? Ти трахав мою сестру!». А може саме так він і сказав Діену.

- Гаразд, але цей випадок я запам'ятаю. Це вже борг особисто для Дженарда, - він посміхнувся і кивнув моєму хлопцю.

Діен зник, залишивши після себе насуплену тишу. Я поки що не вигадала, що сказати з приводу пережитих емоцій, Дженард теж мовчить. Та й натяк Діена змусив усіх хвилюватися. Але я напевно знаю, що він мав на увазі. Він врятував мені життя і всім нам. Оплата за це має бути відповідною.

Першим пожвавішав Калеан, всерйоз кличе нас додому. Схоже, вже й доступ дав моєму хлопцеві до нашої фортеці. Тож цілком імовірно, що сьогодні ми спатимемо на шовковому ліжку. Саме там, де я довгі роки мріяла засипати із своїм призначеним.

- А ти в мене породистий, так? – грайливо посміхаюся, дивлячись на Дженарда. Одна ця фраза дала зрозуміти, що я знаю більше, ніж вони припускали.

- Вдома, Аліто, все вдома, - старший брат командує.

Ми переміщаємося додому. Цього разу я веду Дженарда, показую вхід до нашого особняка, роблю зупинку у вітальні, але з більшою радістю затягла б його одразу до своєї кімнати, змахнула одяг і накинулася зверху як голодна вовчиця на здобич.

- Отже, - почав діловим суворим тоном Калеан, коли всі зайняли місця за столом. – Завтра весілля.

- Що? - Зі смішком запитав Дженард, при цьому ще й брови насупив.

Не знає він мого старшого брата! Той усіх одружить, навіть згоди не спитає. Але зараз його ігри на мою користь. Я буду рада.

Дженарду ніхто не відповів, у всіх серйозні вирази, начебто обговорюється за цим столом щось трагічне.

- Ельфі все підготує вдома, - це він про нашу хатню робітницю. - Зі священиком я зв'яжуся.

- Ви так жартуєте? - Дженард відчув серйозність тону старшого брата, сам увесь напружився. - Я взагалі пропозицію ще не робив, - намагається викрутитися.

- Нічого, вона сама тобі зробить, - жарт від Еліма. Він нарешті розслабився, відійшов остаточно.

- А ти думав ми дозволимо просто так скористатися нашою сестрою? - Ось це вже грубий тон, Калеан пішов у наступ.

- Якого біса тут відбувається? - Дженард сердиться, я самовдоволено посміююся.

- Ласкаво просимо в сім'ю, - Кірам ляснув по плечу мого хлопця і вийшов, інші наслідували його приклад, більше не сказавши ні слова.

Я знаю, яка гра тут ведеться, але Дженарду не поспішаю роз'яснювати. Нехай думає, напружується, боїться зрештою. Його змушують одружитися зі мною. Сам не хоче чи що? Судячи з почуттів з його душі, які я встигла вловити, він має мріяти пов'язати свою долю з моєю. Навіщо ламається, як дівчинка? Хапав би мене і трах ... і одружувався.

А брати свого не проґавлять. Вони вже благоговійно схиляють голови перед моїм призначеним, захоплюються ним, але поки що роблять це таємно. Такого мага додати до свого клану вони не сміли і мріяти, а він сам намалювався на обрії, та ще й із почуттями до сестри. Калеан змусить його на мені одружитися, а вже потім, можливо, визнає, що перейнявся до Дженарда глибокою повагою.

- Ходімо, поговоримо нагорі, - тягну свого здивованого хлопця за руку, - ну, ти йдеш? Нам багато про що варто поговорити. Спочатку ти мені розповіси все, що до цього приховував, а потім, можливо, я зроблю тобі приємно.