Читати книгу - "Будні феодала - 1, Олег Говда"

— Пістоль!

Джура проскочив повз, а я двічі шарахнув прямо в роти, роззявлені в крику: «Алла!».

Вразило. Башибузуки аж здибили коней, стримуючи їх на місці. І поки намагалися зрозуміти, що сталося, я встиг перезарядитись. Шляхетний пістоль не тільки стріляв купно, а й заряджався вдвічі швидше за мушкет.

— Бабах! Бабах!

Башибузуки здійнялися від жаху. Мабуть, ніколи раніше не зустрічали зброю, здатну стріляти двічі. Вціліла п'ятірка заволала звичне: «Шайтан!», І рвонула геть.

— Бабах! — це джура повернувся і послав татарам гостинця слідом. Влучив. Але теж у коня.

— Тримайся поряд і не лізь поперед батька в пекло! — гаркнув я на нього. Хлопець нічого не відповів. Та й не потрібно. Якщо досі голови не втратив, то вже якось і далі вціліє.

Озирнувся і залишився задоволений. За великим рахунком бій можна було вважати завершеним. Окремі групи башибузуків там і сям ще намагалися щось зробити, але більше через властиву їм дурну відвагу, ніж надію на успіх.

Мамай змінив коня, мабуть, його було вбито. А трупів навколо козака валялося стільки, що захисний вал можна зводити. Федот розстріляв весь боєзапас і помінявся з іспанцем. Мушкетом Віктор володів гірше за Стрільця, так що підпускав ворогів ближче, але кулі теж не марнував.

Сестрички витративши стріли, озброїлися списами та впевнено добивали спішених ворогів. Оксана, як і раніше, трималася поряд і кілька разів навіть вистрілила. Мабуть, з милосердя...

Коротше, пишіть листи дрібним почерком... Настав час і про себе подумати. Пункти умінь на дорозі не валяються.

— Шабля!

Перехопив найближчого татарина, який швидше за все навіть не розуміє, куди мчить, і зрубав його, посиливши удар зустрічним рухом. Потім — наздогнав ще одного... І ще... Четвертий упав замертво від пострілу джури, перш ніж я змахнув шаблею. Чесно кажучи, я про хлопця зовсім забув, а він молодець: виконує наказ, тримається поруч. Ось тільки не втримався і висунувся вперед. Але за це я його лаяти не буду. Стріляв не з-за спини. Від'їхав трохи убік. Має смалець в голові, значить...

«Перемога. Ви здобули 764 талери. Ви здобули «790» пунктів досвіду. Із загоном розділено «446» пунктів досвіду. Ви знайшли Складаний татарський лук «бонус до ураження +30». Частина ваших бійців заслуговує на підвищення. До вашого загону хоче приєднатися Московський дружинник та Запорізький кавалерист»

Чудово. Оглянемо ряди...

Так. Підвищення заробили обидва Джури. Можна підняти їх до Новиків. Наступний рівень — козак. Здоров'я більше і удар сильніший. Годиться. Недарма няньчився з хлопцями.

Далі... Майже всі мої поранені, але завдяки вмінням Оксани та Мамая, ніхто не смертельно і незабаром одужають. В тому числі і я. Виявляється, стріла все ж таки залізла глибше, ніж я думав, і крові витекло неабияк. Ну, та тепер уже, байдуже.

А ось нові бійці порадували. Дружинник, як із картини про трьох богатирів. Статний, шолом, обладунок із зерцалом. Вуса, борода... Витязь, одним словом. Е, ні — витязем він стане на наступному рівні. Але стати і так непогані. Гірші ніж у амазонки, але кращі за мої теперішні.

І запорізький кавалерист цілком непоганий. Кінь породистий. Жупан із кольчугою. А вмінням стріляти верхи навіть Федота за пояс заткнув. У Стрільця уміння — «4», а у запорожця — «6»!

Загалом, не знаю, пощастило, чи це вже Оксана наворожила, але такий розклад мені подобається. Ось тільки в дорогу вирушати не можна. Треба бівак розкласти. Підлікуватися, перекусити… та й ворога поваленого обібрати з усією ретельністю. Сорок три грабіжники напевно не з порожніми руками були. А поки суть та діло, уже і стемніє.