Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Тіні червоного місяця, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

205
0
25.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тіні червоного місяця" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 78
Перейти на сторінку:
Розділ 24

— Ну, якщо дуже… — очі поліцейського затяглися паволокою і немов заскляніли. Він дзенькнув зв'язкою ключів, відчинив замок, а потім відсунув засувку. — Виходь… Тільки без дурниць…

— Дякую…

— Йди…

Ми разом дійшли до дверей туалету, і тут я зробив друге посилання.

— Ну що, начальнику? Із чистою совістю на волю?

— В сенсі? — незважаючи на скляний погляд, на обличчі сержанта намалювався певний подив.

— Що означає «у сенсі»? Розібралися ж… Давай, випускай. Давай швидше… нічого затримувати чесних людей.

— Хто розібрався? — сержант, як і раніше, підвисав.

— Слідчий. Хто ж ще. Так і сказав, вибачте, мовляв, помилочка вийшла. Не за того вас узяли. Можете бути вільними.

— Так? — Потер підборіддя поліцейський. — А документ? Документ де?

— Звісно… — я дістав з кишені театральний квиток, що випадково там завалявся. — Ось. Перепустка. Все, як належить. Підпис, печатка…

Сержант взяв замизканий клаптик паперу й витріщився на нього тим самим засклянілим поглядом.

— Так. Справді. Печатка та підпис…

Потім підняв голову.

— Ну, і чого чекаємо? Вільний. То й шуруй звідси. Ходять тут, від служби відривають.

— Що значить «шуруй»? — обурився я. — А речі?

— Ну, так… — сержант знову кивнув. — Ходімо…

Тепер ми зупинилися поряд із невеликою комірчиною.

— Стій тут, — загримів ключами сержант. — Прізвище?

— Рябошапка. Михайло Йосипович…

— Є такий… — у дверях відчинилося віконце і сержант почав викладати на відкидний прилавок мої речі. — Тримай. Годинник… гаманець… документи… ремінь… палиця… Начебто все.

— Так, все.

— Тоді розпишись в отриманні і що претензій немає.

Пара розчерків і поліцейський вийшов назовні.

— Усе? Тоді давай, іди вже… І без тебе справ вистачає… А… і це… Не попадайся більше. Не треба. Сьогодні розібралися, а хто знає, як воно іншим разом буде?

— Дякую. Усього доброго… — жартівливо козирнув я, обернувся і вперся поглядом у знайомого мені вже лейтенанта, що саме заходив у дільницю.

— Не зрозумів? — здивувався той. — А куди це ти зібрався?

Лейтенант трохи присів, ніби курку ловити збирався, а рука потяглася до кобури. Спізнився. Йому б одразу за пістолет хапатися, може б і встиг. Але тепер, коли я вже знав, чого від нього очікувати, трость ніби сама метнулася вперед і вдарила лейтенанта по зап'ястю.

Ого! Потужний супротивник… Потік енергії мене трохи з ніг не збив. А одержимого буквально в дугу зігнуло. Впав навколішки і зарепетував дурним голосом.

— Що тут відбувається?! — Вискочив до нас черговий.

— Та ось… лейтенантові зле стало… — показав я на офіцера, що стояв навколішки і крутив головою, як після нокауту. — Мабуть, щось з'їв не те?

Сержант кинувся допомагати лейтенантові, а я, бочком, вийшов надвір і зітхнув на повні груди. Трясця… Тільки той, хто хоч на кілька годин втратив волю, може зрозуміти, наскільки вона цінна і як дорого коштує.

Ну то й гаразд, доброго потроху. Час додому... Важкий нині день видався. Точніше, з урахуванням того, що вже ранок, учора…

Мало не забув. Мені ж за нейтралізацію червоного лейтенанта черговий рівень упав. Давно очікуваний. У тому сенсі, що разом із ним я отримав і нове, обіцяне Семеном Семеновичем, вміння. Лідерство.

Лідерство 1-го рівня. Тепер ви можете знаходити та приймати до групи помічників з числа обдарованих. Розмір групи визначається рівнем уміння «Лідерство». На першому рівні чисельний склад групи дорівнює «1»

Чудово. Щодо вільних пунктів, то тут без роздумів, всі в Мудрість.

«Мудрість - 0,70 (життєвий досвід помножений на вміння робити правильні висновки з чужих та власних помилок).

Ментальна атака 2-го рівня

Ментальний захист 7-го рівня»

— Доброго ранку, дядьку Михайле, — двері відчинилися, і ми ледве не зіткнулися ніс у ніс Лідою.

Я — нехай, закопався в налаштуваннях. А ось дівчисько могло бути і акуратніше... Ледве не прибила дверима. Втім, всі вони в цьому віці, кудись неймовірно поспішають, через що гасають стрімголов, не контролюючи світ навколо. А, власне, навіщо? Адже вони його пуп та центр. Відповідно, вся світобудова крутиться навколо, і нехай сама не стоїть на шляху молодого організму в його прагненні схопити і скуштувати від життя якомога більше, смачно і негайно.

— Привіт, оглашенна…

— Скажете, теж… — пирхнуло дівчисько. Явно не розуміючи значення епітету, але здогадуючись, що воно не надто схвальне. — До речі, а ви звернули увагу, що люди навколо якісь дивні стали?

— В сенсі?

— Та ось я придивилася… — Ліда, здається, зраділа можливості поговорити. — Ви тільки мамі не кажіть. Бо вона мене в божевільні запише.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 68 69 70 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні червоного місяця, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"