Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

Релі, відчувши потребу негайно почесати скроню, зробила це похапцем, а тоді розвернулася до Вея, аби ніяково поглянути на…

Його шикарний торс, вкритий потом від колення дров, адже у процесі він скинув сорочку і зав’язав на поясі тугим вузлом. І… схоже, йому було таки дуже спекотно, бо разом із сорочкою він опустив штани так низько, що…

Релі відчула, як її обличчя починає наповнюватися жаром. Вона різко відвернулася і за мить уже стояла поруч зі столом.

― Чому б нам не… е-е… поснідати усім разом???

Ніяковість так і зависла у повітрі. Певна річ, відповідати їй ніхто не спішив, бо двоє продовжували свердлити поглядом Вея, котрий якраз спокійно закидав дрова у камін. Тоді ж, коли він закінчив і нарешті одягнув сорочку, Релі наважилася поглянути на нього периферійним зором.

Попри те, що він був уже у сорочці, його голий торс, вкритий потом, абсолютно не виходив у неї із голови.

Від думки про це принцеса агресивніше вдарила ножем по дошці, нарізаючи зелень. Цей звук був надто голосним, але ніяковість від нього швидко перекрив голос Вея:

― Вогнику не даси? ― запитав він, дивлячись на Ноа, хоча він стояв якраз так, що Релі здалося, ніби Вей витріщився просто на неї.

Якусь мить хлопець стояв, наче набравши в рот води, а тоді, різко ступивши крок убік, спрямував уперед вказівний палець. Із нього вирвався товстий промінь світла, що, тут же розітнувши кімнату, досягнув каміна і запалив вогонь.

Врешті-решт, упоравшись із дровами, Вей підвівся і попрямував прямо до стола, за яким поралася Релі, аби також приступити до приготування сніданку. Із собою, крім дров, він приніс і туші якихось двох крупних гризунів. Може, бобрів, хоча Релі не наважилася довго дивитися, бо картина того, як він увійшов, досі не виходила із її голови.

Але озвалася Лея, котра невідомо звідки набралася сміливості, щоб проголосити на всю хатину:

― Ти що з ним спала???

― …

Релі випустила ніж з рук, і тут же міцно вхопила його. Щойно до Леї підійшов Ноа, і обоє вони поглянули на Релі своїм звичним лютим поглядом, озвався Вей:

― Ну-ну, що ви. У будинку лише одне ліжко. То був вимушений захід.

Обличчя Леї так і вкрилось докором. Де Вантелл второпала, що насправді з них двох, більшою буркотункою була саме дівчина, хоча й Ноа мав за звичку огризатися і розкидуватися уїдливими зауваженнями.

Підвівши на кучеряву очі, Вей подивився якусь секунду, а тоді сказав, спрямовуючи погляд на стіну, біля якої вона стояла:

― Чому б тобі не подати мені ось цей ніж?

На стіні висіло чимало різних ножів для м’яса, і Лея, агресивно схопивши один з них, так різко пожбурила його просто у Вея, що Релі вже здалося, що зараз її обличчя забризкають його мізки. Та юнак вправно спіймав запущений на неймовірній швидкості ніж і, легко крутнувши його у руці, взявся знімати із гризунів шкури.

Нарешті принцеса наважилася поглянути на юних мисливців. Вони свердлили Вея якимись дуже дивними поглядами…

Тож де Вантелл вирішила поцікавитися:

― Звідки ви знайомі з Веєм?

Але в ту ж мить із уст юних мисливців долинуло вигукнуте хором докірливе:

― МИ З НИМ НЕЗНАЙОМІ!!

Це прозвучало так голосно, що Релі одразу ж замовчала, а Вей, відірвавшись від обробки туш, кинув на обох швидкий погляд блискучих очей.

Релі зловила себе на думці, що раптово стала свідком якоїсь не вельми добре продуманої театральної вистави, актори якої абсолютно не вражали своїми навичками. Ба більше, вона знайшла кумедним той факт, що на одній сцені раптово зіткнулися актори, котрі зовсім не мали там бути. Й від цього їй хотілося засміятися, та раптом сталось дещо дивне.

Несподівано у будиночку прозвучав голос когось п’ятого. Оскільки всього всередині знаходилось четверо осіб (авжеж, ніхто із них не був людиною), поява п’ятого викликала всезагальну настороженість.

― П-п-принцеса… я… тебе… уб’ю!!!

Звук долинав поруч із Ноа, тож він, злякавшись не на жарт, відскочив і пронизливо заголосив:

― П-п-привид!!!

Лея тут же пирхнула зі сміху, однак вже в наступну секунду змушена була затихнути, бо з розмальованого чорними лініями глечика, що стояв у шафці поруч із ними з Ноа, долинув навіжений крик:

― Принцеса прийшла, аби я нарешті поквитався із нею!!!

І враз глек, на який спрямували свої погляди усі присутні, агресивно затрясся. Ноа та Лея рвучко відступили, загороджуючи йому шлях до принцеси і, тут же торкнувшись руками своєї зброї, зібралися відбивати можливу атаку, як…

Глечик різко перестав трястися. Мовби заціпенівши від страху, він принишк, а тоді й зовсім звалився з полички прямо на підлогу.

Релі ніби між іншим повернула голову в сторону Вея, що стояв із протилежної сторони кухонного столу… його очі були спрямовані просто на глек і, вона вже точно не могла помилитися, віддавали самою тьмою…

В наступну мить глек опинився в руках Леї. Поки вона прискіпливо намагалась його розгледіти, принцеса обійшла стіл і також наблизилась, аби подивитись. Нарешті, взявши глек у руки, Релі насупилась, придивилась, і, зрештою, проголосила з усмішкою на устах: