Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

— Гаразд, — сказав, коли хлопці вже розпитували Івана, як саме він умовляв свиней. — Куди ми подінемось від тебе.

Бортник видав свою чергову безглузду посмішку.

І до гостиного дому Льєн цю компанію довів без пригод. Хоч і був злий на дізнавачів, які твердили, що навіть навколишніми лісами компанії поки що краще не блукати, а слід терпляче чекати повернення своєї мапи. Раптом комусь знадобиться терміново щось запитати?

Ленца, який попередив, що він від нудьги як почне дивувати, так одразу всі й пошкодують, «добрі» дізнавачі відправили до храму. Дізнавшись, що у храмі певної долі він уже був, послали до тої, що шляхи прокладає. Який теж, виявляється, тут був. Просто менший, не такий знаменитий і з іншого боку від міста. Ці храми колись ледь війну між собою не розв'язали, вважаючи, що конкуренти на долю неправильно дивляться і чогось не враховують. Тепер один одного просто ігнорують.

Втім, зайнятися справді не було чим, і підопічних Льєн  з самого ранку вирішив зводити ще й у другий храм, раптом щось цікаве розкажуть.

Знав би бідолаха, чим цей похід закінчиться, і що він зрештою знайде на свою голову!

Натомість Іван і Томія одразу перестали бути проблемами. Не кажучи вже про студентів — хлопців самостійних і здатних справитися практично з будь-якими проблемами. Хоча й створювати їх самим собі вони теж вміли.

***