Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Гра у три руки 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра у три руки"

388
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гра у три руки" автора Олексій Михайлович Волков. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69
Перейти на сторінку:
би справді кінець. Вона б точно не витримала. А загинути тоді, коли любиш жити, а не як зараз — оце справді жахливо.

Вона вийшла на балкон і відсунула в кут ящик із журналами, на кришці якого утворилася заглибина. До кращих часів. Морозяне повітря, що несподівано стало відчутним, одразу майнуло під тонку сукню й перейшлося тілом. Ого... Як можна було стояти тут стільки часу! Й не помічалося. Від наступної думки Ірину пересмикнуло, проте, обережно нахилившись через поруччя, вона ще раз глянула вниз, у чорну темряву на висоті дванадцятого поверху, яка закінчувалася холодною й твердою бруківкою. З роззявлених балконних дверей дихало теплим і те, що внизу, набувало ще більшого страхіття. Несподівано потекли сльози, яким, здавалося, не буде кінця.

Ірина плакала, не намагаючись зупинити цю скажену річку. Здавалося, зі сльозами виходило те непотрібне, що заважало жити, і водночас інший бурхливий потік заповнював простір, який утворювався натомість. Ніколи б вона не уявила, що такі думки лізтимуть одна наперед іншу, вируватимуть у бажанні зайняти своє місце там, де щойно гуляла смерть. І охопити й розмістити їх усі разом справді неможливо. Та Ірина крізь сльози намагалася.

І найпершою була та, що реально лише якась хвилина-друга вирішувала долю незнайомого чоловіка на ім'я Вадим, і навіть таке маленьке запізнення могло навічно залишити його «послання у пляшці» в глухому куті, позбавивши останнього шансу. Й означало це значно більше, ніж бажання передчасного закінчення власного шляху. Адже прагнення і право однієї людини жити важить незрівняно більше, ніж іншої — померти.

Помирати більше не хотілось. Особливо тепер, коли на неї дихала одночасно з двох боків дійсність — чорною та холодною безоднею знизу й теплим домашнім затишком із дверей. Особливо зараз, коли знайшлася по-справжньому важлива справа, яку не можна облишити. Особливо у момент, коли відкрилося нове бачення життя, для якого знадобилося ні багато ні мало — триста шістдесят шість днів випробувань. Рівно рік тому вона врятувала людину, неохайно клацнувши по кнопках телефона. Олег був правий. Реалізоване, нехай навіть випадково, добро таки повернулося до неї один в один, наче навмисно, і тепер вона вчинить те саме вже свідомо і без розрахунку на віддачу. Хоча, чого ж... Ця незнайома людина, не підозрюючи й потерпаючи сама, зробила їй добро авансом. До того ж, неабияке: продовжила життя. А це для людини найголовніше, адже справді нічого не можна змінити лише тоді, коли воно закінчилось. А доти...

Вона повернулася до кімнати і зачинила балкон. Стрілки годинника показували, що до кінця року, за іронією високосного, ще залишалося неповних п'ятнадцять хвилин. А отже, є можливість подарувати людині порятунок ще у старому. П'ятнадцять хвилин — по суті, нічого, якщо комусь добре, і дуже багато для того, кому зле.

Плутаючись у дротах, вона квапилась «оживити» свій ноут, посилати з якого емейл значно зручніше. Та й з огляду на Новоріччя телефонна есемеска може блукати до ранку, адже кожен у цей час, засмічуючи ефір до неможливого, поспішав зробити приємне друзям та родичам. Тим, кому добре й без того. Увімкнутий комп'ютер повільно вантаживсь, а пальці Ірини подумки вже перебирали по клавішах, комбінації яких складалися в голові у слова і фрази.

...Я — Ірина. Це до мене припливла твоя «пляшка» з посланням у той час, коли нормальні люди вже тримають пляшку із шампанським. І мені не байдуже, що буде з тобою, хоча півгодини тому не цікавила навіть власна доля. Тепер усе інакше. Я тут. Благаю, не нароби дурниць і відгукнися негайно, я хочу знати, що ти мене чуєш...

Матеріалізовані в слова думки, котрі за кілька хвилин уже полетять до того, хто, незважаючи ні на що, чекає і сподівається на підтримку... І не буде у них нічого чудодійного або хоча б особливого — звичайне розуміння життя, те розуміння, яке іноді приходить до людини у нетиповому для подібних осмислень віці та у найнепередбачуваніші моменти. Втім, ці слова зроблять своє.

Бо світ людей справді подібний до океану. Цей світ — безмежний. А отже, у ньому не може не зможе бодай однієї людини, яка матиме бажання й зможе зрозуміти і врятувати тебе, якою б не була катастрофа та яким би не був ти сам. Ми міряємо світ своїми думками та уявленнями, і в цьому наша біда, адже за такого підходу навіть найдосконаліша людина не здатна на об'єктивність. І тоді лише надія спроможна до останнього зіграти роль рятівного кола, такого собі невидимого біополя, яке тримає на поверхні, підштовхуючи загублених у безпросвітному мареві одне до одного...

Січень 2013-Лютий 2016

Олексій Волков народився 1965 року у м.Тернополі. Лікар хірург за фахом. Літературною діяльністю займається зі студентських років. Друкується від 2000 року в жанрі гостросюжетного роману, детективу. Переможець найпрестижніших літературних конкурсів - «Золотий Бабай» (2002 р.), «Коронація слова» (2005р.), дипломант конкурсу «Гранд-Коронація» (2010, 2015 р.р.), володар першої в Україні спеціальної відзнаки «Золотий Пістоль» за внесок у розвиток гостросюжетної літератури. Найвідоміші романи Олексія Волкова: «Виконавець», «День відбуття», «Амністія для хакера», «Слід на воді», «Емісар», «Мертві квіти», «Вовчий місяць». 

«Гра у три руки» - дванадцята книжка, була замислена як психологічний роман, де уперше головна героїня - жінка. Та як висловлюється сам автор - «я не можу написати не детектив». Герої книжок Волкова «неголівудського» типу. Це люди з натовпу, з якими читач мимоволі ототожнює себе. Втім, б'ються вони завжди до останнього, а кохають щиро. Тому перемагають.

1 ... 68 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра у три руки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра у три руки"