Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Оголошено вбивство 📚 - Українською

Читати книгу - "Оголошено вбивство"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оголошено вбивство" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69
Перейти на сторінку:
влаштовує.

— Ти маєш цілковиту рацію, Джуліане, — сказала Банч. — Я маю набагато кращий текст. — І вона продекламувала дзвінким і чистим голосом: «Бо Весна близько, й голос Черепахи дзвенить у повітрі». — Я декламую неточно, але ти знаєш, що я маю на увазі. Але чому тут говориться про черепаху, я неспроможна зрозуміти. Я не думаю, що черепаха спроможна співати дзвінким голосом.

— Слово «черепаха» — пояснив їй превелебний Джуліан Гармон, — тут не дуже вдало перекладене гебрейське слово в оригіналі означає не черепаху, а горлицю…

Банч урвала його, обнявши і сказавши:

— Я знаю одне — ти думаєш, що Ахашверош, про якого згадується в Біблії, це Артаксеркс Другий, але, між нами кажучи, це Артаксеркс Третій.

І знову Джуліан Гармон не зміг зрозуміти, чому ця історія здається його дружині такою кумедною.

— Тиглат-Паласар хоче піти й допомогти тобі, — сказала Банч. — Це дуже мудрий і гордий кіт. Він показав нам, як утворилося коротке замикання.

ЕПІЛОГ

— Треба передплатити кілька газет, — сказав Едмунд Філіпі того дня, коли вони повернулися в Чипінґ-Клеґорн після подорожі свого медового місяця. — Ходімо до Тотмена.

Містер Тотмен, засапаний, незграбний чоловік, прийняв їх дуже люб'язно.

— Радий, що ви повернулися, сер. Вітаю і вас, мадам.

— Ми хочемо передплатити кілька газет.

— Будь ласка, сер. А ваша мати, сподіваюся, почуває себе цілком гаразд? Як їй живеться на новому місці, у Борнмуті?

— Їй там подобається, — сказав Едмунд, який не мав найменшого уявлення, чи це так, чи ні, але, як і більшість синів, волів вірити, що з їхніми улюбленими, але часто просто нестерпними предками все гаразд.

— І не дивно, сер. Там дуже приємне місце. Торік я їздив туди у відпустку. Місіс Тотмен там дуже сподобалося.

— Приємно це чути. Так от, ми хочемо передплатити…

— І я чув, вашу п'єсу поставлено в Лондоні, сер. Кажуть, вона вельми кумедна.

— Так, глядачам вона до вподоби.

— Ви дали їй назву «Слони теж забувають», так мені сказали. Ви мені пробачте, сер, але мені завжди чомусь здавалося, що слони нічого не забувають.

— Так… так… Ви маєте слушність. Я вже й сам думаю, що помилився з назвою. Не тільки ви, а й багато інших людей робили мені це зауваження.

— Це факт із природничої історії, я так завжди думав.

— Атож, атож. Як той, що щипавки дуже люблять своїх дітей.

— Невже й справді вони дуже люблять своїх дітей, сер? А я про це й не знав.

— Так от, ми хотіли б передплатити…

— Я думаю, «Таймс», сер, чи не так? — запитав містер Тотмен, чекаючи з піднятим олівцем.

— «Дейлі Воркер», — твердо відповів Едмунд.

— І «Дейлі Телеграф», — підхопила Філіпа. — І «Нью-стейтсмен», — сказав Едмунд.

— «Радіо тайме», — докинула Філіпа.

— «Спектайтор», — пригадав Едмунд.

— І «Питання садівництва», — спохопилася Філіпа. Обоє замовкли, щоб перевести дух.

— Дякую, сер, — сказав Тотмен. — 1 «Газету», звичайно ж?

— Ні, — сказав Едмунд.

— Ні, — підтримала його Філіпа.

— Пробачте, ви хочете передплатити «Газету»?

— Ні.

— Ні.

— Невже я правильно вас зрозумів? — Тотмен хотів прояснити все до кінця, — Ви справді не хочете передплачувати «Газету»?

— Ні, не хочемо.

— Звичайно ж, не хочемо.

— Ви не хочете передплачувати «Норт-Бенгем Ньюс енд Чипінґ-Клеґорн Ґазет»?

— Ні.

— Ви не хочете, щоб я надсилав вам її щотижня?

— Ні, — твердо сказав Едмунд і визнав за потрібне перепитати: — Тепер вам усе ясно?

— О, так, сер, тепер ясно.

Едмунд і Філіпа вийшли, і Тотмен важкою ходою повернувся до вітальні, яка була в задній частині будинку.

— У тебе є олівець, мамо? — запитав він. — У мене закінчилося чорнило в ручці.

— Я сама запишу, — відповіла йому місіс Тотмен, схопивши книгу замовлень. — Чого вони хочуть?

— «Дейлі Воркер», «Дейлі Телеграф», «Ньюстейтсмен», «Радіо таймс», «Спектайтор» і, дай-но я гляну, «Питання садівництва».

— «Питання садівництва», — повторила місіс Тотмен, діловито записуючи. — І «Газету».

— «Газету» вони не хочуть.

— Що ти сказав?

— «Газету» вони не хочуть. Так вони сказали.

— Не верзи дурниці, — сказала йому місіс Тотмен. — Ти просто недочув. Звичайно ж, вони хочуть «Газету». Як же тоді вони знатимуть, що тут відбувається навколо?

Примітки

1

Боже на небі (нім.).

2

Найкращі побажання (англ.).

1 ... 68 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголошено вбивство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оголошено вбивство"