Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Одіссея найкращого сищика республіки 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея найкращого сищика республіки" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 236
Перейти на сторінку:
більше проспав, але мене розбудив Сашко. Його пропустили, вже знали. Посмикав мене за руку.

— Сашко? — я спросоння здивувався. Потім побачив переляк. — Що трапилося?

— З вами поговорити хочуть, — тихо прошепотів хлопець.

— Хто?

— Одна людина. Вона чекає у трактирі, через дорогу.

— Ти його знаєш?

— Це Червень. Він знає все про моїх батьків і про мене. — Сашко ледь не плакав. — Поговоріть із ним, будь ласка.

— Добре, не хвилюйся. Що за Червень?

— Він дуже небезпечний. — На очах у хлопця виступили сльози.

Я підвівся, побачив на стільці поруч новий костюм. Із повним гаманцем і зарядженим браунінгом. Піклувався про мене Бенціон Менделевич. Одягнувся, вийшов, сказав, що пообідати. Сашко пішов зі мною, до дверей трактиру. Там було повно людей. Не схоже, щоби щось там мені загрожувало.

— Він у крайньому кабінеті сидить. Сам наче, — прошепотів Сашко.

— Залишайся тут. Як щось трапиться, біжи до лікарні по охорону. Зробиш?

— Так!

Підійшов до кабінету, постукав. Мені відчинив чоловік років п’ятдесяти, у добротному костюмі. Невисокий, худий, із сивуватим волоссям. Він був у кабінеті сам.

— Добрий день, — привітався. — Заходьте, будь ласка.

— Із ким маю честь розмовляти? — поцікавився у чоловіка.

— Я — Червень, — відповів він. — У Синдикаті відповідаю за Кубань.

— Ну, хто я, ви, думаю, знаєте.

— Звісно, Іване Карповичу. Сідайте.

Ми підійшли до столу, сіли. Червень поклав руки на стіл. Щоб я бачив їх і не хвилювався. Сам він, здається, теж дуже хвилювався, але виглядав спокійно.

— Іване Карповичу, я не ходитиму манівцями, скажу прямо. — Червень подивився мені в очі. — Я представляю групу людей, яка зацікавлена в тому, аби майже монархічне правління Кріка в Одесі скінчилося.

Він говорив тихо і впевнено.

— Крік був одним із тих, хто створив нашу організацію — Синдикат, який контролює весь південь Росії від Дунаю до Волги. Крік зробив дуже багато для зростання і зміцнення Синдикату, але останнім часом його правління завдає дедалі більше шкоди. Акціонери Синдикату вирішили змінити керівництво. На жаль, мирного способу немає, ми змушені були проголосити війну. Ми б знищили Кріка: слава про його могутність суттєво перебільшена. Але нам не пощастило. Саме в той час, коли Кріка мусили знищити, ви приїхали до Одеси й зруйнували одразу кілька наших планів. Та ми не відступимо. Війну проголошено, і тут уже або ми Кріка, або він нас. Ніхто не відступить. Але це не ваша війна, Іване Карповичу. Ми нічого не маємо проти вас і не хочемо воювати з вами. Так, декого з моїх товаришів розлютило ваше втручання, що завдало шкоди нашим планам. Та я знаю, що так вийшло випадково. Ми просимо вас просто поїхати з Одеси. Ми готові компенсувати ваші незручності. Знаємо, що ви зверталися з якимось проханням до Кріка. Попросіть нас, і ми зробимо все якнайкраще. У нас значно потужніші зв’язки у владі, аніж у Кріка. Отже, ми хочемо вийти з цього клінчу з вами. Нам потрібен Крік, і ми його добудемо. А ось ви, Іване Карповичу, можете отримати все, що забажаєте. Просто за те, що виїдете з міста.

Червень подивився на мене. Я мовчав.

— Ми знаємо, що ви не зраджуєте. Але це ж не зрада. Ви не зобов’язувалися охороняти Кріка. Це його і наша війна, а не ваша. От ми і воюватимемо, а вам дамо спокій. Що ви про це думаєте?

— Я думаю от що. А раптом я наставлю зараз на вас пістолет і відведу до Кріка?

— Не відведете. — Він закрутив головою.

— Чому?

— Тому, що я радше кинуся під вашу кулю, ніж потраплю в полон до Кріка. Це війна, я готовий померти, але я не хочу тортур. — Червень спокійно й переконливо все пояснив. — Зрозумійте, що Крік — минуле, яке відчайдушно опирається, але неодмінно буде знищене. Крік не розуміє засад підприємництва, він думає не так про прибуток, як про різні ефемерні речі, честь та звичаї. І він не хоче розпочинати війн, щоб поширити вплив Синдикату. Він гальмує наш розвиток. То навіщо вам захищати його? Що ви хочете? Просто назвіть суму і ваші потреби. Ми їх задовольнимо.

Він зробив паузу. Так, я розумів, що це міг бути засланий козачок від Кріка. Перевірка. А міг бути й справжнім представником ворогів.

— То що ви думаєте?

— Я думаю, що незалежно від того, залишусь я в Одесі чи ні, пан Крік знищить вас. Ви почали війну, вам була потрібна швидка перемога, у вас був шанс її досягти. Але не вдалося. Тепер Крік рано чи пізно знайде вас і вб’є. Моя ж скромна персона тут ні до чого. Я поїду з Одеси, коли отримаю те, що попросив. У ваші війни я не ліз і лізтиму, але якщо мене чіпатимуть, я відповідатиму. Так було цього разу, так буде і далі.

Ми трохи помовчали.

— Сто тисяч рублів, — сказав Червень. — Сто тисяч рублів за публічний від’їзд із Одеси. Щоб про це написали газети.

1 ... 68 69 70 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея найкращого сищика республіки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея найкращого сищика республіки"